Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Василь Стефаник – перевершений майстер соціально-психологічної новели

Василь Стефаник – перевершений майстер соціально-психологічної новели

Назва:
Василь Стефаник – перевершений майстер соціально-психологічної новели
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,76 KB
Завантажень:
175
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат з української літератури
на тему:
Василь Стефаник – перевершений майстер соціально-психологічної новели


План
В.Стефаник – великий новатор у літературі.
Особливості творення психологічної прози:
а) відмова від докладних описів;
б) побудова сюжетів на зміні почуттів і переживань;
в) роль діалогів і монологів;
г) побудова речень;
д) відсутність художніх троп.
Ставлення до творчості В.Стефаника тогочасних літераторів:
а) М.Горького,
б) І.Франка,
в) Л.Українки,
г) О.Гончара.
Прихований ліризм новел Василя Стефаника:
а) зв’язок з народною піснею;
б) оцінка критиків;
Суперечності поглядів І.Франка та О.Кобилянської щодо песимізму творів В.Стефаника.
Пізня творчість В.Стефаника, поява гумористичного.


Василь Стефаник – великий новатор в українській літературі, творець і неперевершений майстер дуже стислої, драматичної за змістом, глибоко ліричної соціально-психологічної новели про сільське життя. Видатний новеліст багато зробив для удосконалення літературної техніки, для урізноманітнення засобів художньої виразності.
Людська душа завжди цікавила літературу. Та попередня соціально-побутова проза розкривала психологію персонажів головним чином через зовнішні дії, вчинки, портрети. Для Стефаника у творенні психологічної прози головним стає не опис самих дій, а психологічний процес. Це, за Франком, зображення подій через призму “чуття і серця героїв”. Про Стефаника як майстра психологічної прози Франко писав: “З великою майстерністю він проникає в душу галицького українського селянина, вміє рисувати тяжкі психічні драми там, де інші бачать лише повсякденний факт економічного чи соціального життя”.
Порівняно з П.Мирним і Франком, новеліст відмовився від докладних описів, дуже мало уваги приділяв зображенню етнографічно-побутових обставин життя персонажів, звичаїв, обрядів. Перенесення основної уваги на душевні процеси людини зумовило значні зміни в композиції творів Стефаника. Він будує сюжети не стільки на розвитку зовнішніх подій, скільки на змінах почувань і переживань, Письменник не визнавав надмірні авторські роз’яснення та пояснення. Говорять, згадують, роздумують самі персонажі. Тому таку велику роль у Стефаникових творах відіграють майстерно написані діалоги і монологи. Новеліст прагнув, щоб кожне повнозначне слово було немов згустком людського болю й звучало повноголосо. У Стефаника немає довгих періодів, ускладнених синтаксичних конструкцій. Речення стислі, прості за будовою, іноді уривчасті, з пропущеними окремими членами. Особливо важливі слова виділяються за допомогою інверсій. Письменник не захоплювався творенням тропів. Їх мало, але вони влучні, яскраві. Яке писав анонімний рецензент у “Вестнику Европы” (1907), у Стефаника на двох-трьох сторінках – ціла драма, від якої серце стискається гострим болем”.
Глибокий психологізм творчості Стефаника був нерозривно поєднаний із виключним лаконізмом, який чарував багатьох літераторів. М. Горький захоплювався тим, як “стисло. Сильно і страшно пише ця людина” ( з листа О.М. Горького до І.Касаткіна). На думку І.Франка , “Стефаник – абсолютний план форми”, який уміє “все і всюди задержати міру”, який ніде не скаже зайвого слова”. Лесі Українці імпонувало, що він “двома-трьома швидкими штрихами... надзвичайно яскраво зображує нам цілі драми”. О.Гончар порівняв “доведену до граничної стислості” Стефаникові новелу з класичним відшліфованим сонетом, бо “у кожній його новелі – згусток почувань народної душі”.
Стефаникові новели пройняті глибоким ліризмом. Хоч цей ліризм прихований, а все ж кожне слово виявляє його намагання показати життя сільських злидарів не з точки стороннього спостерігача, а як щось власне “М.Яцків у своїх спогадах про Стефаника писав, що той “глибоко перекивав вчинки своїх героїв, вживався з ними в такій мірі, що писав не про них, а про себе”. В одному із листів Стефаник зізнався: “Кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям...”
Ліризм новел пов’язаний із народною піснею. Але використовував її письменник рідко в формі цитатній, як це часто робили його попередники, чи прямо переносячи в літератури образотворчі пісенні засоби, як це вмів його побратим Марко Черемшина.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Василь Стефаник – перевершений майстер соціально-психологічної новели

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок