Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> «ЗАПАШНИЙ» У МОВОТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ТА МИКОЛИ ЗЕРОВА

«ЗАПАШНИЙ» У МОВОТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ТА МИКОЛИ ЗЕРОВА

Назва:
«ЗАПАШНИЙ» У МОВОТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ТА МИКОЛИ ЗЕРОВА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,72 KB
Завантажень:
153
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
УДК 811.161.2'38
Власюк В.В.
Кам 'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка МІКРОПОЛЕ «ЗАПАШНИЙ» У МОВОТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ТА МИКОЛИ ЗЕРОВА
У статті проаналізовано функціонування мікрополя «Запашний», що входить до структури ЛСП «Запах», у мовотворчості Максима Рильського та Миколи Зерова.
Ключові слова: лексико-семантичне поле, мікрополе, запахова лексика.
Теорія існування в мові семантичних полів з'явилася давно, проте й досі вчені продовжуються цікавитися нею, розширюють знання про системність лексики, принципи її організації. Сьогодні більшість мовознавців погоджуються з визначенням лексико-семантичного поля (ЛСП) як сукупності слів і значень, які охоплюють певний відрізок дійсності. Структура ЛСП не є закритою і, зазвичай, містить у собі декілька мікрополів, що розташовуються як у ядерній, так і периферійній частинах ЛСП.
Згідно з дослідженнями, виконаними з позицій традиційної семантики (В .Акуленко, О.Бондарко, З.Вердієва, Р.Гайсіна, О.Гулига, Л.Лисиченко та Є.Шендельс, Н.Долгих, Л.Новіков та інші), лексико-семантичне поле об'єднує низку мікрополів - словесних угруповань, що співвідносяться з підкатегоріями (парцелами) в межах загальної поняттєвої категорії. Серед мікрополів виокремлюють ядерні та периферійні. Ядерне мікрополе (або мікрополя) містить слова, які систематично експлікують категорію і представляють її найбільш однозначно. У периферійних мікрополях зосереджено одиниці, значення яких меншою чи більшою мірою відхиляються від семантики ядерного мікрополя, що надає периферії ЛСП вигляд «прошаркового» утворення. Віддалений «прошарок» периферії поля є маргінальним, він перетинається з периферією інших полів. Цей чинник свідчить про наявність міжпольових реляцій та безперервність семантичного простору мови [7, с.5]. Л.Лисиченко також вважає, що всередині ЛСП утворюються міні- й мікрополя, які у своїй структурі мають ядро і периферію, що й створює багатоманітність [6, с.128].
Метою нашої статті є окреслення мікрополя із ядром «Запашний» у мовотворчості неокласиків, зокрема Максима Рильського та Миколи Зерова, а також аналіз його функціонування у творах поетів.
Слова на позначення одоративних відчуттів широко застосовуються в мовотворчості неокласиків. М.Рильського називають «живописцем пахощів». Назва «живописець», звісно, дуже умовна, бо немає такої галузі мистецтва, яка б конкурувала з мистецтвом слова у віддзеркаленні пахощів. Мабуть, не випадково саме М.Рильський чи не одним з перших звернув увагу на те, як виражаються пахощі в художній літературі. В одному зі своїх виступів поет відзначив, що «деякі надто категорично твердять, ніби «відображення пахощів, запахів тільки недавно знайшло своє право і місце в літературі». Хто зна, чи це так. Згадаймо хоч би літописний переказ про пахощі Євшан-зілля. А яку виключну увагу пахощам, запахам приділяли Флобер, Тургенев, Коцюбинський» [8, с. 174].
За допомогою широкою палітри запахів Максим Тадейович намагався щонайповніше описати природу, яка його оточує. Поет щоразу віднаходить нові відтінки, створює неповторні образи, в основі яких нюхові відчуття. Вони є класичними взірцями створення образності за допомогою слів, що не є експресивно забарвленими:
Запахла осінь в'ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом, - І свіжі айстри над піском рум'яним Зорюють за одчиненим вікном
(«Запахла осінь в'ялим тютюном...»); Несіть богам дари! Прозорий мед несіть, Що пахне гречкою і теплими дощами, І золотий ячмінь, і втіху верховіть - Достиглі яблука, де рожевіють плями
(«Несіть богам дари! Прозорий мед несіть...»).
М.Рильський з особливою теплотою зображує дари щедрої осені, багатство її пахощів. Тонке чуття поета вловлює таке багатство відтінків цих пахощів, що їх словесне віддзеркалення можна зрівняти хіба що з мистецтвом.
В.Дятчук зазначає: «Одна з характерних ознак художнього мовлення, словесно-художнього зображення дійсності полягає в особливому стильовому навантаженні тих лексичних засобів, які мають викликати в уяві читача образи, побудовані на відчуттях запаху, смаку, дотику тощо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: «ЗАПАШНИЙ» У МОВОТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ТА МИКОЛИ ЗЕРОВА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок