Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> ОБРАЗ КРІПАКА-ІНТЕЛІГЕНТА В ПОВІСТЯХ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ТА РАБА- ІНТЕЛЕКТУАЛА В АМЕРИКАНСЬКІЙ АБОЛІЦІОНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

ОБРАЗ КРІПАКА-ІНТЕЛІГЕНТА В ПОВІСТЯХ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ТА РАБА- ІНТЕЛЕКТУАЛА В АМЕРИКАНСЬКІЙ АБОЛІЦІОНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Назва:
ОБРАЗ КРІПАКА-ІНТЕЛІГЕНТА В ПОВІСТЯХ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ТА РАБА- ІНТЕЛЕКТУАЛА В АМЕРИКАНСЬКІЙ АБОЛІЦІОНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,84 KB
Завантажень:
467
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
УДК 821.161.2+821.111(73)].091
Пднтелей І.А.
ОБРАЗ КРІПАКА-ІНТЕЛІГЕНТА В ПОВІСТЯХ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ТА РАБА- ІНТЕЛЕКТУАЛА В АМЕРИКАНСЬКІЙ АБОЛІЦІОНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
У статті мова йде про зображення образу кріпосного інтелігента в українській антикріпосницькій прозі та раба-інтелектуала в американській аболіціоністській літературі ХІХ ст.
Ключові слова: кріпак, інтелігент, раб, рабовласник.
В українській літературі, як і в зарубіжній, особливе місце посідала тема кріпака-інтелігента або раба-інтелектуала в умовах тогочасного життя. В російській літературі вперше її порушив А. Радищев у «Путешествии из Петербурга в Москву». У різних варіаціях їх висвітлювали В. Бєлінський («Дмитрий Калинин»), О. Герцен («Сорока-воровка»), Л. Тимофєєв («Художник»), М. Лєсков («Тупейный художник»). Основна ідея полягала у викритті феодально-кріпосницького суспільства як основного гальма у розвитку народних талантів. В Україні Т. Шевченко використав цю тему у своїх повістях «Варнак», «Музыкант» і «Художник»
Трагічна доля талановитих людей з народу (художників, музикантів, артистів, поетів) була типовою для того часу. Кріпосні музиканти, артисти художники були масовим явищем у царській Росії. У маєтках багатих поміщиків існували кріпосні театри, оркестри, власні художники і поети. Були вони й на Україні. Українські поміщики також заводили у себе театри.
Трагедія кріпосного інтелігента полягала не тільки в самому факті його безправного становища, вона значною мірою посилювалась усвідомленням цього становища. Освіта й виховання, які кріпак отримував у поміщицьких родинах чи за кордоном, робили його життя ще більш нестерпним, він не міг миритися з тим, що його талантом розпоряджалися поміщики у власних інтересах, для своїх забаганок і розваг, тим більше, що сам він відчував свою вищість над тими, від кого залежав, чиї примхи змушений був задовольняти.
Кріпаки-інтелігенти протестували проти жорстокої несправедливості, що існувала в суспільстві. Правда, їх протест мав переважно пасивний характер; вихід із свого становища вони шукали в пияцтві, закінчували життя самогубством, ішли в солдати, часто доживали віку в божевільнях. Але траплялося, що вони наважувалися й на помсту.
Для Шевченка історія кріпака-інтелігента мала особливе значення; вона була для нього не тільки разючим фактом тогочасної дійсності, не тільки знайомою йому із художньої літератури, мемуарів, розповідей знайомих чи власних спостережень. Вона була його особистою історією, його власною трагедією. Крім власної історії з викупом із кріпацтва, Шевченкові, очевидно, були знайомі такі історії з його друзями.
Подорожуючи по Україні, Шевченко зустрічався у поміщицьких маєтках з кріпаками музикантами й артистами. Таким чином, сюжети про інтелігентів-кріпаків він черпав головним чином з навколишньої дійсності. І якщо в окремих випадках зустрічаються певні збіги деяких епізодів з творами його попередників, то вони свідчать не тільки про вплив літературної традиції, скільки про типовість даного явища, а іноді й про бажання автора, відштовхуючись від подібних ситуацій, дати нове рішення даної проблеми, іншу розв'язку в житті його героя.
Якщо у творах російських письменників життя талановитих кріпаків закінчується переважно трагічно, то Шевченко у своїх повістях по-різному розв'язує цю проблему: у повісті «Художник» герой твору помирає; у «Варнаку» протестант-варнак закінчує своє життя довічним поселенням у Сибіру; в «Музыканте» історія музиканта Тараса має щасливий кінець, його викупляють з кріпацтва.
У повісті «Варнак» використано фабулу однойменної поеми, написаної 848р. на засланні. На творі позначилося знайомство Шевченка з тогочасною літературою - російською, українською, західноєвропейською, а також із фольклором. Головний мотив повісті (як і поеми) «Варнак» - мотив розбійника, що покаявся, належить до найпоширенішених у світовій літературі. У різних варіантах цей мотив зафіксовано в українському фольклорі. У «Варнаку» мотив морального переродження розбійника поєднується з іншим популярним мотивом - про «шляхетного розбійника», що вершить суд.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: ОБРАЗ КРІПАКА-ІНТЕЛІГЕНТА В ПОВІСТЯХ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ТА РАБА- ІНТЕЛЕКТУАЛА В АМЕРИКАНСЬКІЙ АБОЛІЦІОНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок