Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Духові джерела української літератури

Духові джерела української літератури

Назва:
Духові джерела української літератури
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,60 KB
Завантажень:
69
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Реферат на тему:
Духові джерела української літератури


Задумуючись над первинним руслом нашої великої ріки, захарещеної вже на сьогодні застарілими експериментальними спорудами нашого віку, я згадую працю академіка Білецького "Українська література серед інших слов'янських літератур". Нині ця стаття читається вже з поблажливістю: надто тяжіла над автором прийнята схема, надто позначилася печать мертвого часу. На ту пору це була цікава стаття, але й тоді я волів би послухати, що говоритиме на цю тему Олександер Білецький за чаєм...
Було в цій публікації (1958 р.) щось від гордости за нашу літературу (адже за підручниками вона просто аґітково-викривальна і провінційно-наслідувальна), про що свідчить сама назва. Але говорити про українську літературу в пляні порівняння і протиставлення, вирізнення її самобутности було не прийнято, було навіть небезпечно.
Мені хотілося б сьогодні цю тему трохи в іншому аспекті. Тепер момент гордости не актуальний, як на мій погляд. Нині нас хвилює питання -- може фатальне на історичному перехресті -- про долю української культури і мови, про українську молодь, про місце нашої літератури в духовому житті сучасної молоді, дітей, які підростають у нинішній атмосфері і кажуть своїм батькам: "Нам это скучно". Дійсно, у нас немає Дюма, немає романтики індивідуалізму "Героя нашого часу". У нас немає (правда, не знаю, чи тепер цікаво молоді) "Злочину і кари", немає "Війни і миру". Але в англійській літературі їх теж немає. І в німецькій їх немає. Натомість у нас є щось таке, чого немає ні в російській, ні в німецькій, ні у французькій літературах. Це надто примітивний підхід до справи, споживацтво на міру недорозвиненого смаку: "це скучно" чи "не скучно", "мені нудно, давайте мене розважайте", давайте мені щось гостре". У нас просто немах виховання!
Візьмімо пересічних батька -- матір, у яких росте дитина. На відміну від предків минулого віку, вони мають середню освіту. Але чи зможуть вони перелити у свою дитину чари рідної мови? Красу рідної пісні? Леґенду про подвиг національних наших героїв, що відстоювали честь і обличчя свого народу? Чи зможуть вони виховати людську гідність так, щоб дитина змалку знала абеткові істини: з якого вона кореня і який корінь їй плекати, щоб рости духово здоровою? Як і для чого жили, за що боролися їхні предки? Чому вони так зневажали яничарів, покручів, перевертнів, які цуралися свого роду, своїх святинь, своєї мови, і воліли йти наймитами й жебраками до сусідів, щоб вислужити на маленького пана... Чи можуть нинішні молоді батьки дати дітям приклад високої гідности?
Що я маю на увазі, коли говорю про контекст рідної культури? Звичайно, є великі моря світової культури. Але хто їх перепливе? Людина живе на березі своєї річки, і світ відкривається їй із рідної хати. Якщо вона не знатиме своєї річки, свого берега, своєї хати, а все говоритиме про сусідів і далекий світ -- це буде поверховий базіка. Скільки в нас таких базік? Ще про історію російських царів вони можуть поговорити, але про власну історію -- мало хто... Світова культура складається з національних, і кожна національна культура -- це органічне породження, розгалужене в різних сферах, з одного коріння. З одного коріння Харківщини, Полтавщини, Київщини виросли Сковорода, Квітка, Гоголь, Гнідич, Капніст, Щепкін, Семен Гулак-Артемовський, Остроградський, Тарас Шевченко, Микола Лисенко і сотні інших, напоєні тими соками, наповнені піснею, виховані в підсонні тієї землі, в її традиціях.
Було б вельми цікаво намалювати карту цього коріння з відомих і менш відомих імен з річних міст і сіл від Карпт до Кубані. Не минаючи козака Чайки, козачки Розумихи, князів Волконських -- Репніних, сотні й тисячі акліматизованих у Петербурзі, Москві та інших центрах імперії корінців -- більш чи менш приглушених і не обов'язково національно вирізнених. Бо то ще питання, хто виражає народне єство -- обдарований рідним краєм мистець чи поет російськомовний, польськомовний, англомовний, а чи пересічність, яка звично користується в розмові і на письмі українською мовою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Духові джерела української літератури

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок