Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> НОСТАЛЬГІЧНІ МОТИВИ У ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ Б.ЛЕПКОГО

НОСТАЛЬГІЧНІ МОТИВИ У ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ Б.ЛЕПКОГО

Назва:
НОСТАЛЬГІЧНІ МОТИВИ У ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ Б.ЛЕПКОГО
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,94 KB
Завантажень:
111
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
УДК 821.161.-3.09
Чепурняк Т.О.
НОСТАЛЬГІЧНІ МОТИВИ У ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ Б.ЛЕПКОГО
У статті аналізуються твори малого жанру " поезії в прозі БЛепкого, які висвітлюють тугу емігрантів за своєю Батьківщиною, а також сум письменника за Україною. Велику увагу приділено манері письма БЛепкого.
Ключові слова: поезія в прозі, рефлексія, ностальгія, еміграція, війна, Батьківщина.
Оцінюючи майстерність молодої генерації галицько-руських новелістів, І.Франко із захопленням констатував, що вона "незвичайно дбає о форму, о мелодійність слова, о ритмічність бесіди., любується в смілих і незвичайних порівняннях, в уриваних реченнях, у півслівцях і тонких натяках" [8, 67]. Відзначені риси превалюють особливо в одному з найпоширеніших різновидів фрагментарної прози - поезії в прозі, розвиток якої в останні десятиліття ХІХ сторіччя досягає свого апогею.
Проявив свій талант лірика у цьому жанрі і Богдан Лепкий, який до поезії в прозі звертався у різні періоди своєї творчої діяльності, виявляючи неодноразово при цьому високу культуру душі і слова. Збірка прози Б.Лепкого "Кидаю слова" (Чернівці, 1911) відкривається однойменною поезією в прозі. Цей твір, як естетичне кредо автора, був написаний у Кракові 1910 року. "Відбився я від вас, і ви мене забули", " з гіркотою зазначає на початку письменник про свою розлуку з рідними і товаришами, Вітчизною. Однак він не перестає працювати, адже лише це стає змістом його життя, ланцюжком, який так міцно пов'язав його з рідним краєм: "Орю. Кладуться скиби чорні та глибокі, довгі-предовгі. А під цими скибами мої сили, моя молодість, моє все. Так день за днем" [3, 484]. Думки, погляд постійно спрямовані на схід, із Кракова на Україну, закликаючи своїх співвітчизників стояти на сторожі своєї духовності, розбудовувати її, бути готовими до оборони рідного краю, щоб потім не було вже запізно: "Гать будуйте кріпку і високу, щоб море грізне не залляло, щоби у багні не застрягли та щоб внуки дідів не прокляли, що не вміли краю боронити, " гать будуйте кріпку і високу!.." [7, 484]. Сам автор до спільної справи ладен також приєднатися, тому для кріплення і росту цієї гаті вносить "свою пайку, дрібні слова", бо чітко усідомлює їхню вартість. І хоч не знає, яка подальша доля чекатиме на його слова, які линуть здалеку: чи відіб'ють ворожу хвилю, чи стануть підґрунттям щасливих змін. Та все ж таки віра у краще перемагає, що і формує оптимістично настроєну кінцівку.
"Кидаю слова" - це модерністське за формою осмислення завдання мистецтва і митця на крутозламах історії" [9, 346]. У творі прослуховуються інтонації Стефаникової прози ("Амбіції", "Моє слово"), яка спонукала Б.Лепкого до праці над художнім пізнанням суспільно-економічного становища селянства. Ця поезія в прозі відкрила збірку автора "Писання. Т.П", де в "Поясненнях" письменник зауважив: "Котрийсь із критиків підіймав мене на сміх, що я справді кидаю тривожні слова, віщуючи якусь повінь, бурю, бог вість які страхіття! Нині кожний бачить, по чиїм боці правда. По моїм, коли я на чотири роки перед війною кликав: "Гать будуйте...", чи по його, що такий заклик вважав звичайною собі пустомельщиною" [7, 807].
До збірки "Золота липа", яка була опублікована у Львові 1924 р. і охоплювала критико- біографічний нарис про письменника, бібліографію його творів, Богдан Лепкий вмістив серед інших лаконічних замальовок поезію у прозі "Жінка з квіткою". За допомогою лаконічних, але максимально навантажених в емоційному плані поетичних образів автор відтворює переживання біженців, що перебувають на межі душевного зриву. Війна стала причиною втечі з рідних осель, а на думці у них лише одне - що на їхній землі поробляє ворог, і це завдає ще більших мук. І квіти, і ворони - все здивовано наче озирається на них з питанням: "Пощо прийшли?!" [7, 508]. Письменник не очікує відповіді, що і так випливає з обставин тогочасного життя, тому і використовує риторичне запитання для увиразнення поетичного мовлення. Почуття ностальгії і відчаю вимушених утікачів яскраво виражено шляхом експресіоністичного порівняння "тільки гадки біжать, так їх багато, як тих ворон на полі і такі ж вони чорні, тії гадки".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: НОСТАЛЬГІЧНІ МОТИВИ У ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ Б.ЛЕПКОГО

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок