Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Особливості поетичної творчості Василя Стуса

Особливості поетичної творчості Василя Стуса

Назва:
Особливості поетичної творчості Василя Стуса
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,10 KB
Завантажень:
483
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Особливості поетичної творчості Василя Стуса
Василь Стус – поет трагічної долі. На прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Василь Стус запропонував присутнім у залі встати і цим вставанням протестувати проти арештів, які почалися тоді в середовищі київської інтелігенції. Зал встав, а Василь невдовзі… сів.
…Сьогодні до нас прийшли і приходять його вірші. Його згорьована доля надає їм сили невідпорної і непереможної. Потужність його віршів помножена на скорботу його долі. І даремні потуги тих, хто намагається перепинити їм дорогу. Опір надає віршам трагічного поета неймовірні всепробивності. Серед його тюремних творів найдорожчими є інтимні поезії, його відчайдушне всіння знаходити для душі місце всюди – в найкарколомніших знущаннях, у найбезпросвітнішому мороці сучасності. В далекі дні його молодості він мав неймовірно гострий профіль, який згодиться і для карбівень нашого часу. А такі профілі мають великий вплив на добу, хоч вона не завжди про це підозрює.
Іван Драч
Народився Василь Стус у 1938 р., на Вінниччині. Солідаризувався з діями опору щонайменше від 1965, коли йому було 27 років. За акцію протесту у київському кінотеатрі “Україна” молодого патріота відразу було виключено з аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР.
Позбавлений права навчатися та працювати за фахом філолога, В. Стус не впав у розпач, заробляв собі на хліб будівельником, кочегаром, архівістом, інженером з технічної інформації тощо. Щоправда, на жодній роботі йому не дозволяло втриматися “недремне око” лиховісного КДБ. Та ніщо не могло скорити В. Стуса, який продовжував нерівну боротьбу з радянською системою. В Стус – один із найактивніших діячів дисидентського руху прагнув не конфронтації з владою. Він іще сподівався віднайти шляхи порозуміння між нею та національною свідомістю інтелігенцією, сподівався на гуманізацію тогочасного панівного ладу, що було неможливим. Адже соціалізм, декларуючи привабливі гасла “світлого майбутнього”, насправді утверджувався через репресії. Невдовзі такі ілюзії поета розвіялися.
У ніч із 12 на 13 січня 1972 р. В. Стуса, як і Є Сверстюка, І. Світличного, Ігоря й Ірину Калинців та ін., було заарештовано. 12 вересня комісія з кримінальних справ Київського обласного суду винесла вирок: 5 років концентраційних таборів (Мордовія) та 3 роки поселення (колима, рудник ім. Матросова).. Послідовне обстоювання поетом людської та національної гідності проголошувалося “наклепницькою діяльністю”. Поета судили як кримінального злочинця, що показове для радянського судочинства, свідчення його цинізму. Адже й лірика розглядалася не як мистецтво, а як прояв політики. Інших критеріїв поцінування художньої літератури комуністична система на знала, за традицією вдалася да грубої підміни естетичних критеріїв ідеологічними.
Звільнений наприкінці 1979 р., повернувся до Києва але занепокоєний національною та гуманістичною руїною в Україні, поет знову поринув у боротьбу, вже у складі переслідуваної Гельсінської спілки. Радянська влада не подарувала йому духовної незламності. Новій арешт був неминучим. Це сталось у жовтні 1980 р. Безжальний вирок (10 років таборів особливого режиму та 5 – заслання).
За колючими дротами не вгасала його творча енергія, у неволі він писав свою філософську лірику та активно перекладав твори французьких, німецьких та англійських авторів. Але всі рукописи відбиралися і не завжди поверталися надто пильним табірним начальством. Після однієї з таких злочинних акцій В. Стус висловив своє обурення, за що його кинули в карцер. Тут на знак протесту поет оголосив голодування і в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року зупинилося його мужнє серце. 19 листопада 1989 року його тіло було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.
Колись Шевченко писав про Україну як нашу не свою землю. Мова йшла насамперед про панування чужинців , але, звичайно також і про внутрішнепідпорядкування, про неволю не тільки, сказати б, ззовні, а і зсередини. У В. Стуса ця тема стає провідною.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Особливості поетичної творчості Василя Стуса

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок