Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Картини українського побуту в “Пан Халявський” Г. Квітки-Основ’яненко

Картини українського побуту в “Пан Халявський” Г. Квітки-Основ’яненко

Назва:
Картини українського побуту в “Пан Халявський” Г. Квітки-Основ’яненко
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,44 KB
Завантажень:
296
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Картини українського побуту в “Пан Халявський” Г. Квітки-Основ’яненко


Серед російських творів Григорія Квитки-Основ’яненка особливе місце посідає роман “Пан Халявский”. Він став класичним твором української і російської літератур. Роман з’явився тоді, коли в літературі загострилася боротьба за перемогу реалістичних принципів проти ідеалізованого зображення існуючого суспільства консервативними літераторами. Саме в “Пане Халявском” дано знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь звичайнісіньких поміщиків.
Перебираючи по черзі різні сторони побуту (“и в просвещении, и в обхождении, и во вкусе, и в политике”) та примітивно витлумачуючи їх (“просвещение” – кількість свічок чи розмір вікон, щоб було світліше, “образование” – “где косы, где плетёшки, где выстриженный и взъерошенный верет”, “вкус” – відсутність колишніх наливок і настойок тощо), Трушко й доходить твердження про те, “как свет изменяется!..”. Саме це, мовляв, і підштовхнуло сімдесятирічного Трохима Мироновича Халявського описати істотніші періоди й найцікавіші, з його погляду, пригоди свого життя – “старости в наслаждение, а юности в наставление”.
Таким чином, герой твору зіставляє поважну старовину з сучасністю, щоб довести перевагу першої, автор же фактично цим зіставленням прагне засвідчити, що сучасність багато в чому походить від старовини й особливою досконалістю теж не відзначається, оскільки характерні й визначальні риси успадковуються і не зазнають якісних змін. Тим більше, що висловлені Трушком панегірики компрометуються його граничною обмеженістю.
У художній структурі твору значна роль надається етнографічно точному відтворенню особливостей тогочасного побуту. Принципову функцію при цьому відіграє детальний опис пригощання полковника-благодійника. У цій сцені Квітка характеризує майже всі аспекти звичаїв, переконань, поведінки зображуваного середовища. Саме в описі банкету Квітка дає зрозуміти, що рід Халявських – не виняток, а звичайне явище, й буквально ніхто з сотні гостей, запрошених “верст за пятьдесят”, нічим не вирізняється у своїй суті і поведінці.
Обід, що подається полковникові є справді гомеричним: численні борщі – з яловичиною, з гускою, свининою, борщ Собієського, борщ Скоропадського, печерський рибний борщ, бігус, борщ з качкою тощо. Їх змінювали супи – з локшиною, з рисом і ізюмом та “історичний” Леопольдів суп, винайдений ще якимось маркграфом Римської імперії. За солодкі страви правили качка з ізюмом і чорносливом, телячі ніжки з мигдалем, мозок, різноманітне коріння – ріпа, морква тощо. Увінчувало обід смажене – птиця, поросята, зайці з квашеними огірками, огірочками в оцті й горами вишень, яблук, груш, опішнянських слів та інших фруктів. Все це за певною “системою” і з традиційними припрошуваннями та примовками (“по первой не закусывают”, “поставивши-де тарелки, не соблаговолите ли, ваша ясновельможность, по чарке горелки?” і т.п.) запивалося найрізноманітнішими на смак і колір горілками, настойками, наливками, пивами й медами – аж до заключного випитого “на потуху” меду з особливими якостями і властивостями, після чарки якого полковник “онемел как рыба: выпуча глаза, надувался, чтобы промолвить хотя слово, но не мог никак, замахал рукою и поднялся с места”, але зрушити так і не зміг – довелося господареві самому вкладати у постіль очманілого гостя. Не встигнуть запрошені очуматися, як господиня запрошує їх уже полуднувати.
Огляд полковником господарства, коли ясновельможному гостеві, за звичаєм, “дарується” все, що він зволив похвалити, змінює підвечірок – шинка, солонина, буженина, полотки, солені перепілки та інша смажена птиця знову запиваються пивами й медами, після чого нарешті настає роз’їзд. І знову – прощальні вже – келихи: перший повний вщерть – “чтобы в оставляемом его ясновельможностью доме всё было полно”, потім – на порозі в сінях – “чтобы хозяйские вороги не переступили через пороги”, на рундуці – “чтобы изливалось изобилие на всё видимое хазяйство”, біля запряженого берлина – “чтобы гладилася дорога его ясновельможности”, і, нарешті, після принизливих запобігань і вибачень обважнілого полковника піднімають і садовлять у берлин.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Картини українського побуту в “Пан Халявський” Г. Квітки-Основ’яненко

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок