Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> СВІТЛОЕФЕКТИ - ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ ВЕРБАЛЬНО-ІКОНІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА

СВІТЛОЕФЕКТИ - ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ ВЕРБАЛЬНО-ІКОНІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА

Назва:
СВІТЛОЕФЕКТИ - ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ ВЕРБАЛЬНО-ІКОНІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,75 KB
Завантажень:
321
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
УДК 821.161.2
ГЕНЕрДДЮК Л.С.
СВІТЛОЕФЕКТИ - ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ ВЕРБАЛЬНО-ІКОНІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У
ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА
У статті йдеться про комплексне вивчення художніх образів, реалізованих завдяки взаємодії візуально-пластичного та вербального кодів. Такі художні образи можна досліджувати, застосовуючи термінологію мистецтвознавства. Поняття „світлоефекти" вичерпно демонструє манеру Шевченка, художника й літератора, виявляє окремі аспекти словесно-зображального інтеракціонізму.
Ключові слова: взаємодія літератури і мистецтва, візуальний образ, світлоефекти, образ- концепт, етноконцепт.
Дослідження стилю митця-універсаліста неможливе без урахування того спектру інтер- модальних асоціацій, тих виразних засобів, котрі походять від суміжних видів мистецтв, в яких реалізується митець. Стиль Шевченка-літератора сформувався в найтіснішому зв'язку з образотворчим мистецтвом, в якому він був професіоналом, тим-то головні процеси міжвидової взаємодії у його літературній творчості відбуваються на перетині літератури й візуальних мистецтв, так само і в мистецькій спадщині опосередковано прочитуються впливи літератури.
Основа шевченківського стилю (врешті, як і будь-якого стилю, за Ротенбергом) - у його синтетичності, оскільки стиль, як єдина форма художнього мислення, охоплює різні види мистецтв, що розвиваються не на правах відокремленого паралельного існування, а на основі органічного взаємозв'язку. І в такому сенсі єдиний стиль Шевченка - художника-поета-прозаїка поки що не розглядався, хоча творчість багатьох митців кінця ХІХ - початку ХХ ст., періоду особливо яскравого домінування синтезу в епоху символізму, коли були зруйновані межі мистецтв і створений особливий стиль, що охоплював усі види мистецтва, ієрархізуючи їх, тобто у епоху суб'єктного неосинкретизму [3, 257, 276-280], - досліджувалася з урахуванням численних міжвидових взаємодій.
Особливий масштаб Шевченка, який прагнув усебічного відтворення буття засобами мистецтва (живопис, графіка, поезія, музика, скульптура), завжди підкреслювали дослідники його літературної творчості; за словами О. Білецького, він «не повторює нікого у всій історії світової літератури» [1, 286]. Літературознавці відзначали зображальність мови, пластичність поетичних описів, зауважували, що свою роль відіграли професія й особлива психологічна конституція Шевченка, але далі принагідних зауважень зазвичай не йшли, традиційно Шевченко-художник залишався на другому плані. Явище взаємодії як вияв двох різнобічних талантів митця, без використання терміна зафіксували В. Яковенко [10, 68, 89, 95], М. Скворцов [7, 77], О. Новицький, Д. Антонович, Є. Кирилюк, Б. Стебельський, І. Гузар [4, 117, 125-127]. Досліджуючи посилення зображально- пластичного начала у варіантах тексту Шевченка, В. Бородін дійшов висновку, що поет надавав особливого значення мистецтву живописання словом, насамперед таким засобам емоційної виразності, як мальовничість, колорит, колірний акцент [2, 169].
Якщо ж співмірити Шевченка-художника, академіка гравюри, і Шевченка-літератора, виявиться, що майстер слова широко користується прийомами малярства й графічних технік, по суті, здійснюючи трансакційні переклади з мови мистецтва образотворчого на мову словесних мистецтв. Розглянемо, для прикладу, його спосіб передачі світла в окремих мистецьких творах та гіпотипозисах: пейзажах, інтер'єрах, сюжетних сценах.
Шевченка приваблювала гра світла й тіней, як художник, він мислив передусім світлотіньовими співвідношеннями і, добиваючись виразності образу, віртуозно використовував ці співвідношення в поезії та прозі. Враження зримості від його описів досягається інколи кількома штрихами - там промінь світла, там смужка тіні, адже саме деталі активізують уяву читача, включають асоціативні процеси і в результаті викликають значний емоційний резонанс. Нічні світлоефекти в романтизованому ключі супроводжують розгортання подій у поемі «Гайдамаки». Ними насичений, зокрема, розділ «Титар»: спочатку це опис мирного сяйва місяця та зірок («Зорі сяють; серед неба / Горить білолиций»), блиск очей Оксани, її сліз («сльози блиснули»), пізніше тривожне світло трагедії у хаті титаря: «світить /З усіх вікон», «у печі пала /Огонь і світить на всю хату», останній заключний штрих розділу - це картина ночі і згасаючий вогонь символ згаслого життя: «Горіло світло, погасало, /Погасло.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: СВІТЛОЕФЕКТИ - ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ ВЕРБАЛЬНО-ІКОНІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок