Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> МИСТЕЦТВО ЯК РУШІЙНИЙ ЧИННИК ДОСКОНАЛОСТІ СУСПІЛЬСТВА У ПОЕЗІЯХ В ПРОЗІ ІВАНА ДРАЧА

МИСТЕЦТВО ЯК РУШІЙНИЙ ЧИННИК ДОСКОНАЛОСТІ СУСПІЛЬСТВА У ПОЕЗІЯХ В ПРОЗІ ІВАНА ДРАЧА

Назва:
МИСТЕЦТВО ЯК РУШІЙНИЙ ЧИННИК ДОСКОНАЛОСТІ СУСПІЛЬСТВА У ПОЕЗІЯХ В ПРОЗІ ІВАНА ДРАЧА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,37 KB
Завантажень:
29
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
УДК 821.161.2-1.09
Чепурняк TO.
Кам 'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
МИСТЕЦТВО ЯК РУШІЙНИЙ ЧИННИК ДОСКОНАЛОСТІ СУСПІЛЬСТВА У ПОЕЗІЯХ В ПРОЗІ ІВАНА ДРАЧА
У статті розглядаються поезії в прозі Івана Драча, на прикладі яких письменник зосереджує свою увагу на ролі мистецтва та митця у суспільстві.
Ключові слова: поезія в прозі, жанр, мистецтво, почуття, митець.
У 20-ті роки XX ст. виділяється група письменників, що відзначалася поетично-філософською споглядальністю, здатністю до вираження емоцій, спостереженням гармонії природи - неокласики. Для їхньої поезії властиві ліричні переживання, ускладнені асоціації, філософічність та використання образів-символів. Письменники порушували злободенні проблеми, в результаті чого навіть відчувалась перевага епіки над лірикою у їхніх поетичних творах. Творча молодь наступного покоління взяла до уваги здобутки попередників. Все це можна простежити і в поезіях у прозі І. Драча, адже суттю своєю всяка поезія, не зважаючи на форму викладу, становить "артистичний вислів емоцій" [1, c.540].
У письменника є чимало творів на мистецькі, загальноестетичні теми. Його увагу приковує до себе передусім етичний зміст мистецтва, таємниця душевної глибинності - і тоді, коли воно народжується, і тоді, коли входить у свідомість інших [8, с.10]. Хвилює його і вічний обов'язок мистецтва - бути новаторським, адже лише за таких умов може вважатися справжнім. Так у поезії в прозі "Поезії" відбито наполегливе шукання сталого світогляду, всебічно осмисленого сенсу власної діяльності. Відбито також небажання бездумно прибиватися до жодної з розмаїтих теорій творчості, не примірявши спершу до самого себе, не випробувавши кожної з них. Поезію автор називає у творі "дивоцвітом", "солодким безголов'ям", та письменник не відносить себе до майстра пера через молодість і недосвідченість: "... лише руки твоєї вузесенької торкаюсь губами, - коли ж поцілую тебе у вуста?!" [2, с. 110]. У ній письменник пізнає те, що так дороге його серцю, - маму у звичному їй образі. Він відчуває себе ще недостатньо обізнаним, умілим, тому свою поезію називає юною та водночас граціозною, пристрасною ("пустеля палаюча спалює піднебіння"). Лише коли автор переносить почуття, думки на папір, відчуває своє єднання з поезією. З дотиком пера І. Драчу здається, що всю енергію, струм, що пульсує у ньому, він замикає у поезії завдяки паперу. Значення поезії велике, адже утримує нашу планету Землю за допомогою своєї золотої струни, висне над прірвою, в яку у будь-який момент здатна пірнути. Лише у творчості вбачає автор ту міць, що може тримати рівновагу. Проте при необережному поводженні і цей зв'язок розірветься (майже всі струни вже обірвані). Натяк простежується також в образі прірви, що асоціюється в нашій свідомості з трагічним кінцем, безвихіддю. Звучить застереження про те, що поезія може нести небезпеку, а чи фізичну смерть, чи духовну - це вже кожен розглядає відповідно до того, що для нього є більшою втратою.
Загалом у поезії в прозі "Поезії" висловлене принципове питання про саму суть поезії: " ... твій політ над циклотронами і тронами, вільний до хворобливості, оманливий до нестями, - чи збагатить він не сіллю пізнання, а медом гідності людську душу?!" [2, с.110]. Образи, які творить уява, не мають меж, і разом з цим поезія може розглядати різні теми, тобто перед нею завжди є вибір. Проте для письменника важливо, щоб його твори збагатили душу не стільки пізнанням, а були гідними для сприймання кожним. Митець не отримує відповіді на своє запитання, поставлене ще на початку твору, хоча він і не потребує її, адже, мабуть, і сам добре розуміє, що час все розставить на свої місця.
Багато творів ("Ідея фікс", "Балада про скромність", "Городня балада", "Соната Прокоф'єва") то саркастично, то іронічно обігрували, одивнювали, химеризували, зокрема, й ті реально-парадоксальні ситуації, коли вустами "народу" осуджувалися мистецькі пошуки в ім'я розвитку його ж таки, народу, естетичної самобутності, - не законсервованої, а природно оновлюваної [2, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: МИСТЕЦТВО ЯК РУШІЙНИЙ ЧИННИК ДОСКОНАЛОСТІ СУСПІЛЬСТВА У ПОЕЗІЯХ В ПРОЗІ ІВАНА ДРАЧА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок