Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

Назва:
Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,59 KB
Завантажень:
433
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)


Іван Семенович Нечуй-Левицький — видатний український прозаїк другої половини XIX ст., який відкрив нову сторінку в розвитку української прози, створив класичні зразки психологічної соціально-побутової повісті й оповідання.
Народився 25 листопада в м. Стеблеві (тепер Корсунь-Шев-ченківського району на Черкащині) у родині священика. Початкову освіту Іван Левицький здобув у духовному училищі при Богуславському монастирі, до якого вступив 1847 року. В автобіо-графії він писав, що наука була «суха, мертва та абстрактна». Після шестирічного навчання в бурсі Іван Семенович вступив до Київської духовної семінарії, де з захопленням читає художню літературу, зокрема твори Шевченка, Пушкіна, Гоголя та інших письменників. Навчаючись у семінарії, майбутній письменник вивчив французьку мову й ознайомився з творами Сервантеса, Данте, Шатобріана. Закінчивши духовну семінарію, він деякий час живе дома, вивчає німецьку мову, згодом почав учителювати в Богуславському духовному училищі. З 1861 року навчається в Київській духовній академії, де багато працює над самоосвітою, читає журнали «Современник», «Русское слово», «Основу» — єдиний в усій імперії український журнал. Іван Семенович зазначав у автобіографії, що «Основа» та «Кобзар» Шевченка навели його на думку, що треба писати по-українськи. Успішно закінчивши духовну академію зі званням магістра богослов’я, Левицький порушив родинну традицію і служителем церкви не став. Він задовольняється скромною професією вчителя, викладає словесність у Полтавській духовній семінарії.
Перший твір письменника — повість «Дві московки». Вона була надрукована 1868 року у Львівському журналі «Правда», де пізніше з’явилися й інші твори І. Нечуя, як назвав себе письменник. Це був час, коли діяв неймовірно жорстокий циркуляр царського міністра Валуєва про заборону не лише писати, але й розмовляти українською мовою. Розуміючи, що йому не втриматись у духовній семінарії, якщо буде писати рідною мовою, Нечуй-Левицький домагається призначення в жіночу гімназію м. Каліш, де стає викладачем російської мови та літератури, історії, географії. Згодом його було переведено вчителювати до Седлецької жіночої гімназії. Відстоюючи інтереси народу, Іван Семенович виступав за соціальні й національні права українців, читав власні твори гімназисткам, що було дуже небезпечно навіть на околиці «тюрми народів». Роки педагогічної діяльності в Каліші й Седлеці були для Нечуя-Левицького періодом творчого піднесення. Тут були написані оповідання «Рибалка Панас Круть», повість «Причепа», перші розділи роману «Хмари». У 1872 р. у Києві виходять «Повісті І. Нечуя».
З 1873 року Нечуй-Левицький переїжджає на роботу до Кишинівської чоловічої гімназії, де працював класним наставником і викладачем російської мови та літератури, старослов’янської та латинської мов і логіки. Двадцять років віддав він навчанню й вихованню гімназичної молоді в Кишиневі. Саме на ці роки припадає плідна літературна діяльність письменника. Тут він пише й публікує кращі свої твори з життя українського села: «Баба Параска та баба Палажка», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки й матушки», «Чортяча спокуса».
Зв’язки письменника з М. Драгомановим, палкі промови, скеровані проти царського уряду, які він виголошував перед молоддю, викликають пильну увагу департаменту поліції. За бунтівливим учителем встановлюється жандармський нагляд. Отже, до-строкова відставка Левицького 1885 року була зумовлена не тільки поганим станом здоров’я, а й цими обставинами. Письменник переїжджає до Києва, де продовжує літературну творчість, пишучи художні твори, етнографічні нариси та статті. В останні роки діяльності Нечуй-Левицький створив ряд лінгвістичних праць: «Сьогочасна часописна мова на Україні», «Криве дзеркало української мови», «Граматика української мови». Пись-менник відстоював чистоту й багатство української літературної мови, дбав про її близькість до народних джерел. У власній творчій практиці Нечуй-Левицький значно поширив літературну лексику й фразеологію, зокрема вводив слова на означення понять первісного фабрично-заводського побуту й праці, відтворив мову інтелігенції, духівництва тощо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок