Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки)

Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки)

Назва:
Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,42 KB
Завантажень:
349
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки)


З усіх кривд і знущань, яких зазнало українське слово від імперської цензури, найбезжальнішими були, мабуть, заподіяні творам Т. Шевченка. "Український народ мав геніального поета, так тісно зв'язаного з життям народної маси, як, може, ні один поет на світі, але між поетом та народом непорушною стіною стала цензура, і до читача доходили лиши покалічені, знекровлені та обездушені уривки Шевченкової поезії" [1, 3]. І так було не лише за життя поета, але й ще тривалий час по смерті, коли його творчість стала об'єктом полювання великодержавних "цензурних скорпіонів".
Саме на початок 60-х років ХІХ століття припадає ідея вищих правлячих кіл Росії про перебудування старої цензурної машини, яка вже, на їхню думку, віджила своє і стала "недостатньо дієвою". Після перегляду деяких документів і циркулярів, у яких містилися старі цензурні правила [2, 430-445], у листопаді 1859 року височайшим повелінням Головне управління цензури було відокремлено від Міністерства народної освіти для "утворення із нього особливої офіційної держави для виключного і безпосереднього завідування цензурою в імперії і Царстві Польському" [2, 446]. Так, Головне управління цензури на початок 1860 року зазнало глобальних перетворень і було зобов'язано стежити "систематично за ходом літератури, скеровувати її до істинної мети освіти і державної користі" [2, 446]. Відповідно до того, як втілювалися в життя реформи, цензурна політика цього періоду ознаменувалася набагато суворішим, ніж це було в попередні роки, ставленням до літератури: у 1861 році на одному із засідань цензурної комісії було розглянуто статут про "поступовий перехід від попереджувальної цензури до каральної" [2, 472]. Україна в цензурному відношенні опинилася в значно гіршому становищі, ніж, приміром, Польща чи Фінляндія, хоча й до літератур цих країн було застосовано дуже серйозні цензурні заборони. Для прикладу: 31 травня 1861 року було видано циркуляр із вказівкою "твори польською мовою... розглядати особливо уважно і звертати увагу на те, щоб у них не було допущено статей, які підтримують народність польську", циркуляр же від 31 жовтня того ж року стосувався Фінляндії і, за словами О. Скабичевського, був результатом страху перед фінським сепаратизмом [2, 467-469]. Але саме для України, окрім загальних для всієї імперії цензурних правил, застосовувалися ще й додаткові. Суть їх зводилася до того, аби в українських книгах, де говориться про народність і мову українську, "українці не давали переваги любові до своєї малої батьківщини перед любов'ю до отечества" [3]. А якраз у творах Тараса Шевченка любов до своєї батьківщини звучала з незнаною досі силою, тому навіть після смерті поета і його твори, і сама пам'ять про нього стали предметом нещадних цензурних переслідувань і заборон.
Особливо посипалися цензурні репресії на твори Шевченка після двох ганебних антиукраїнських циркулярів - Валуєвського (1863) та Емського (1876). "Те, що десятиліттями приховувалося й завуальовувалося, нарешті було сказано гранично чітко й однозначно: аби поставити раз і назавжди всілякі питання про український сепаратизм...треба було передусім заборонити цю мову" [4, 168], а відповідно - і твори Тараса Шевченка, бо саме вони стали, за словами Івана Огієнка, її "наріжною підвалиною" [5, 207]. Щоб зрозуміти весь трагізм ситуації, спробуємо простежити бодай за деякими цензурними заборонами, що стосувалися творчості великого поета.
Як уже було зазначено, не дозволялося не лише видавати твори, й навіть вшановувати пам'ять про нього. Так, 1863 року чигиринським єпископом Серафимом було розіслано повідомлення про заборону служити панахиду по Тарасу Шевченку [8], а деякі рукописні твори поета поповнили собою списки нелегальної літератури [9]. Але це не зупиняє його прихильників і послідовників: вони продовжують розповсюджувати твори Шевченка по Україні як в друкованому, так і в рукописному варіантах. Яскравим підтвердженням цього є рапорт київського поліцмейстера київському, подільському і волинському генерал-губернатору (1864 рік, 16 грудня) про "розповсюдження в Києві творів Шевченка" [10].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок