Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Поетика Віри Китайгородської

Поетика Віри Китайгородської

Назва:
Поетика Віри Китайгородської
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
35,71 KB
Завантажень:
482
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18 
Міністерство освіти України
Чернівецький державний університет
імені Юрія Федьковича
Кафедра української літератури
Мельничук Оксана Іванівна
Поетика
Віри Китайгородської
(Кваліфікаційна робота)
Науковий керівник
доц. Бунчук Б. І.
Чернівці 2000


Природа настроює милозвучну струну, яка лунатиме читачеві словом - “скрипкою”.
Зачекай мене у цьому літі,
Я ще не зібрала всі слова,
Ще мої слова на ясен - вітті,
Ще мої рядки - густа трава.
Чи знайду я те, чого шукаю,
Чи пізнаю тут, на бистрині ?
Хай воно й під вечір засвітає,
Коли ти світитимеш мені (1,6).
Джерелом творчості для поета є природа, яка дарує слова із “ясен - світ”, з ”густої трави”, та ще почуття кохання “свідчить” на віршовані рядки. Тоді з - під пера виходять твори, які мають заспокійливу дію або примушують возвеличитися, стати людиною.
З великою ніжністю і любов’ю В.Китайгородська пише про своє рідне село Нагоряни. У “Виноградній колисці” цикл поезій, який так і зветься “Нагоряни”. Тут майже у двадцяти творах авторка оспівує свою малу батьківщину, зображує радощі й горе односельчан. “Важко втриматися від спокуси, щоб не порівняти кращі твори молодої поетеси з рушниками її землячок - наддністрянських вишивальниць”(10,122) - слушно підкреслює М.Казарук у рецензії. Прикладом сказаного вище є вірш ”У моєму селі”.
Тут бабусі - мов білі вишні,
А діди - молоді й чубаті,
У село на горбочок вийшли
Тай лишилися там стояти (1,19).
А далі поетеса продовжує тему війни, яка забрала найдорожчих людей у розквіті сил:
Парубками - у братськім колі,
Ясенами - в далекім літі,
І Героями - в рідній школі,
І Зірками - у центрі світу(1,20).
Поезії В. Китайгородської часто нагадують народні пісні. Прикладом може бути вірш із розглядуваного циклу “Пісня для матері”, написаний, як вказує сама авторка, за народними мотивами. У творі поєднана ніжність і любов до матері з сумом за минулими літами, які не вертаються з далекого вирію.
Поетеса розповідає, як мати на весні вийшла виглядати, чи не вертаються з вирію молоді літа:
Ой верталися, не сіли у дворі,
Тільки крилонька шуміли угорі.
А чи хату не впізнали, чи село,
Чи боялися натужити крило ? (1,16).
Мати просить: “Та сідайте, журавлята, у саду”. Але “журавлята”- літа не слухають, високо пролітають над садом, подвір’ям, над засмученою жінкою.
Ой високо сива зграя проліта -
Не вертаються із вирію літа(1,17).
Ліричні героїні вірша “Виноградна колиска”(так названа збірка «не без конкретного образу: дбайливими рухами батька їх [Китайгородських - О.М.-С.] обійстя в Нагорянах на Кельменеччині справді нагадує зелене, виноградом виткане шатро, а талановитою душею матусі вигаптувані вишиванки роблять його світлицею”(15,3.)) ”здається, я малою не була” - згадує своє дитинство, яке промайнуло поміж ”виноградів, високих козаків”, що колихали її “на долонях”. Але дитинство минуло, пройшли роки, з’явилось мале ”виноградоволточко”, яке нагадує авторці себе в дитинстві:
Мого дитинства виноградна вість
Простягнулась через літа до мене -
Під хатою задумано стоїть
Моє виноградяточко зелене (1,18).
З вірша “Лист від матері” звучить сумно:
Вернися, Віронько, до себе,
Давно ти дома не була,
Тобі дощу напитись треба
І надивитися села (1,18).
“Далі поетеса роз’яснює загадкову формулу ”вернися до себе”, - вернися в “дитинну простоту». Саме вернися, а не втечи, не заховайся від “буденних справ”, “дрібниць”. “Дитинна простота” тут - як прагнення духовної досконалості, безпосереднього і чистого самовираження.
М.Лазарук зазначає: “останні чотири рядки, наче писані іншою рукою, випадають із загальної оркестровки”. Бо є навіщо вертатися до себе, якщо далі звучить таке, “не охолонь на білім світі, ти палко так знайшла (!) його. В житті найвище треба вміти у серці зберегти вогонь” (9,8). “Це вже давно відомі істини, що віджили себе в поезії” (10,12). Має рацію Лаза рук, але “давно відома істина” у вірші В. Катайгородської має своє обрамлення, якого не знайдеш ні в кого. На нашу думку, ці чотири останні рядки абсолютно для “рецензованої збірки”. Бо зберегти у серці вогонь любові до батьківщини, вміти поважати її і шанувати своїх земляків, по-справжньому радіти випадковій зустрічі з ними - це істина, яку, на жаль, пам’ятають усі, а часто і нехтують нею.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18 



Реферат на тему: Поетика Віри Китайгородської

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок