Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Поляки й українці у внутрішній та зовнішній політиці Австро-Угорщини в другій половині 80-х рр. ХІХ століття

Поляки й українці у внутрішній та зовнішній політиці Австро-Угорщини в другій половині 80-х рр. ХІХ століття

Назва:
Поляки й українці у внутрішній та зовнішній політиці Австро-Угорщини в другій половині 80-х рр. ХІХ століття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,84 KB
Завантажень:
395
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Поляки й українці у внутрішній та зовнішній політиці Австро-Угорщини в другій половині 80-х рр. ХІХ століття


У 1885-1888 рр. значно погіршились австро-російські стосунки. "Яблуком незгоди" на цей раз був болгарський престол, на яком кожна сторона бажала бачити свого прихильника. (1) Ця "болгарська проблема, однак, дала поштовх для зацікавлення проблемою "польською" й "українською".
Ініціатором таких зацікавлень був Отто Бісмарк. Ще під час свого перебування на посаді пруського амбасадора в Петербурзі він повідомляв Берлін про те, що значні простори південно-західних провінційї Російської імперії заселені окремим народом, який не можна ототожнити ні з поляками, ні з росіянами (2). Протягом 1885-1888 рр., коли Бісмарк переконався, що можливість конфлікту з Росією є досить-таки реальна, він задумує використати українців у німецьких інтересах. Бісмарк переоцінює і своє ставлення до польської справи — у випадку війни на сході він схиляється до думки про відбудову Польщі. (3)
Існують припущення, що власне О.Бісмарк інспірував появу в берлінському журналі "Die Gegenwart" (січень 1888 р., № 1-3) статті філософа Едуарда Гартмана "Rusland und Europa". Гартман рекомендував російським політикам звернути більшу увагу на Схід, відмовившись від розширення свого впливу на Заході, і загрозив їм відділенням західних провінцій Російської імперії. Значне місце в цих планах Росії займала Україна, де Гартман пропонував утворити "Київське королівство". Щоправда, в проекті Гартмана не знайшлося місця для Польщі. (4)
Можна здогадуватися, що "залізний канцлер" порадив "почитати Гартмана" своїм австрійським колегам. У 1885 р., з початком загострення австро-російських стосунків, Відень пробує пожвавити польський самостійницький рух. Але тоді це було вже непросто — С.Кєнєвич стверджує, що з усіх сеймових послів, обраних 1883 р,, лише князя А.Сапігу можна вважати переконаним самостійником. (5) У 1885 році цей найбільш стійкий польський "ірредентист" був зненацька іменований таємним радником двору, (6) а в 1886 р. — протегований урядовими інстанціями на посаду маршалка сейму. (7)
У 1888 р. міністерство внутрішніх справ інспірувало у Львові виникнення підпільного незалежницького "Союзу польського народу". Але князь А.Сапіга та граф Артур Голуховський, зібравши компрометуючі поліцію дані, звернулися з ними до цісаря, в результаті чого вищі ешелони влади змушені були відректися від причетності до цієї організації, а "Союз" розпався. Справа ця залишається невиясненою і потребує подальшого дослідження. Можливо, тут було замішане й міністерство закордонних справ — "Союз польського народу" міг би заповнити дефіцит самостійницьких організацій в Галичині, а австрійські дипломати могли б користуватись фактом його існування як козирем у стосунках з Росією.
Тим не менше, А.Сапіга сам нав'язує контакти з Варшавою та Познанем і зондує грунт для повстання. На цей раз, здається, він діє з відома міністра закордонних справ графа Кальнокі, але без особли-вої віри в успіх справи, як пише С.Кєнєвич, "на всяк випадок". (8) Граф Кальнокі просить про інформацію в князя А.Сапіги також про український рух. Справа в тому, що в 1886 р. А.Сапіга нав'язав контакти з О.Барвінським та наддніпрянськими українцями. Крім того, він віддавна цікавився проблемою польсько-української угоди й брав участь у всіх найголовніших спробах її досягнення, починаючи з 1860-х рр. (9) Завдяки інформації князя А.Сапіги в графа Кальнокі формується думка про необхідність заходів, які могли б покращати становище українців в Австро-Угорщині та інспірувати австрофільські настрої серед наддніпрянців. Звичайно, що впровадити ці заходи в життя було б неможливо без підтримки польсько-українських стосунків, тим більше, що інформацію про них міністр закордонних справ отримував від гарячого прихильника їх покращання.
Намісник Галичини Ф.Залєський також повідомляє міністерство закордонних справ про стан польсько-українських стосунків. Зберігся його лист до князя А.Сапіги, де йдеться про його візити до цісаря, графа Кальнокі та начальника генерального штабу барона Бека з інформацією про контакти Галичан з наддніпрянцями.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Поляки й українці у внутрішній та зовнішній політиці Австро-Угорщини в другій половині 80-х рр. ХІХ століття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок