Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Безкоштовно реферат на тему: Григорій Сковорода (1722 — 1794)

Григорій Сковорода (1722 — 1794) / сторінка 11

Назва:
Григорій Сковорода (1722 — 1794)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
32,48 KB
Завантажень:
231
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Сковороди є його І поезія, якою він займався з кінця 50-х і до середини 80-х років. В Перші його пісні створені ще в Переяславі у 1757 р. І ЗО оригінальних поетичних творів, написаних у 60 — 70-х Я роках, автор десь після 1785 р. об'єднав за жанрово-тематич- * ними ознаками у збірку "Сад божественних пісень". Йому В належить ще понад 20 пісень, фабул, епіграм, перекладів і переспівів, що не ввійшли до збірки. Частина з них написана латинською мовою.
Поетичну творчість Г. Сковорода розпочав уже зрілою людиною, сформованим письменником-філософом. У віршах і піснях він висловлював ті ж думки й почуття, що й у філософських творах, опрацьовував переважно теми про щастя людини, її місце в житті, роздумував про її моральні і духовні цінності. Його поетичній творчості властиві значне формально-поетичне і тематичне розмаїття, глибина думки, яскрава


барокова образність, символічно-алегоричний поетичний реквізит.
За жанровими ознаками "Сад божественних пісень" можна вважати збіркою духовної лірики. Кожна із "пісень" збірки мала мелодію, складену самим автором. Беручи в основу кожної пісні "зерно" із Святого Письма, Сковорода лише у небагатьох творах дотримувався наперед заданого мотиву, він обробляв тему по-своєму, спирався на літературну і народно-поетичну традиції.
Сковорода — один із перших українських поетів, що звернувся до пейзажної лірики і почав оспівувати красу рідної природи. Його пісні "Весна люба, ах, прийшла!..", "Гей, поля, поля зелені" і "Гей ти, пташко жовтобоко" не втратили і нині свого естетичного значення, за розумінням і принципами художнього відтворення картин природи близькі до нової української поезії.
І в поезії Сковорода залишився філософом — її пронизують роздуми про смисл людського життя, істинне щастя, доброту, чесність, ненависть до тиранії. Вище над усе поет-філософ ставив свободу. Оспівуючи свободу у вірші "Ое ІіЬегїаІе", він прославив "отця вольності" Богдана Хмельницького, керівника визвольної війни українського народу 1648 — 1654 рр.:
Що є свобода? Добро в ній якеє? | Кажуть, неначе воно золотеє? і Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, і Проти свободи воно лиш болото. І О, якби в дурні мені не пошитись, І Щоб без свободи не міг я лишитись. І Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Мотиви вольності, свободи пронизують і інші пісні Сково-роди ("Пісня 9-та", "Пісня 12-та"). У 20-й пісні — "Із душею хто ясною" — Сковорода висловив свої бунтарські настрої, анти-цеспотичні погляди:
і Світе! Світе безпорадний! | Вся надія у царях! ! Берег, думаєш, безвадний? Вихор розмете цей прах.
Світові насильства, стяжательства і багатства він протиставляє спокій душі, чесну працю, скромність і мудрість:
Одарив вас Бог грунтами, — це пропасти може, знай. Жеребок мій з бідняками, та Бог мудрості дав пай.
(Пісня 24-та).
Віддав Г. Сковорода данину і такому популярному у бароковій поезії жанру, як панегірики, вірші-присвяти, адресуючи їх достойним представникам духовного життя (пісні 24, 26, 27). їх пронизує ідея служіння загальній справі культурного ро-звитку, підносяться громадянські чесноти адресатів.
Пісні Сковороди пройняті ліризмом, відбивають глибокі переживання поета, його життєрадісний, оптимістичний настрій, боротьбу із "скукою", "печаллю" і "сумом".
Найпопулярнішою піснею Сковороди є його "Пісня 10-та" із "Саду божественних пісень" — "Всякому місту звичай і права". Викривальний пафос цієї пісні, узагальнення "нравів" різного панства, чиновництва, купецтва зробили її одним із кращих творів українського сатирично-гумористичного віршування другої половини XVIII ст. У сконденсованій, афористичній формі Сковорода піддав нищівному осміянню і осудженню різні негативні риси сучасного йому суспільства — чинопочитання, брехню, обман, зажерливість, розкіш, ро-зпусту, гонитву за багатством тощо. Кожний рядок твору, кожний образ несе у собі велике смислове навантаження, за ним криється цілий комплекс тогочасних явищ і фактів. Усім мерзотам "світу" Сковорода протиставив свій ідеал людини, у якої "совість як чистий кришталь", яка керується світлом розуму:
В мене турботи лише одні, Щоб безрозумне не вмерти мені.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Реферат на тему: Григорій Сковорода (1722 — 1794)

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок