Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> реферат українською мовою: Григорій Сковорода (1722 — 1794)

Загрузка...

Григорій Сковорода (1722 — 1794) / сторінка 13

Назва:
Григорій Сковорода (1722 — 1794)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
32,48 KB
Завантажень:
230
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Проте писав він мовою вченою, книжною. Фактично його мова — це суміш давньоукраїнської, церковнослов'янської і російської мов, яка в той час вживалася в Україні, себто на території "тітки" Слобожанщини, на останньому етапі існування староукраїнської літературної мови.
Мова творів Г. Сковороди в цілому не однорідна. Ближче до народної основи, до живої розмовної народної мови стоїть він у своїй поетичній творчості, у байках, і найменше народна стихія позначилася на його філософських трактатах. Питання мови, таким чином, не є визначальним для розуміння й оцінки творчості Сковороди. Мовна строкатість не применшує його значення як українського письменника.
Г. Сковорода знав про існуючу в той час у філологічній науці теорію трьох стилів, яка виразно формулювалася у шкільних поетиках і риториках. З певними застереженнями її можна пристосувати і до творів Сковороди. Письменник свідомо писав окремі свої твори народною мовою, говорив, що існує "простеє нар'Ьчіе", "малороссійское нар'Ьчіе", та не ставив своїм завданням диференціювати ці наріччя. Супровод-жуючи свій переклад трактату Ціцерона "Про старість" листом до С. І. Тев'яшова, він застерігав, що перетолкував цю книжечку "тутешньою мовою". Далася взнаки і особиста мовна практика: навчання у напівзрусифікованій Києво-Могилянській академії, перебування в Петербурзі і праця в російській місії в Угорщині, тривале проживання на землях українсько-російського пограниччя, обертання в колі зрусифікованого дворянства і вищого духовенства. Все це сприяло вироб-ленню мовного дуалізму у Сковороди, його тяжінню до більш виробленої на той час російської наукової мови. Влучно підмітив Т. Шевченко, що Г. Сковорода, як і шотлан-дець Р. Берне, міг був стати народним і великим поетом, "якби його не збила з пливу латинь, а потім московщина"3.
Своєю творчістю і мовною практикою Сковорода завершив старий період розвитку української літературної мови. Ще за його життя стара мова і давнє письменство занепали. Новими шляхами пішли молодші сучасники і наступники Сковороди — Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко та ін.
IV
У списку своїх творів, складеному Г. Сковородою на початку 90-х років XVIII ст. і переданому М. Ковалинському, значиться 18 назв оригінальних творів і 7 перекладів. Із них залишаються невідомими чотири переклади творів Плутарха: "О божій правосудді", "О смерти", "О храненіи от долгов", "О вождел'Ьніи богатств". До цього списку не ввійшли збірка "Сад божественних пісень", "Байки харківські", а також розрізнені поетичні твори українською і латинською мовами. Гіпотетич-ними залишаються відомості про написаний у 1753 р. для слухачів Переяславського колегіуму курс поетики "Разсужденія о поезій й руководство к искуству оной" і трагікомедію, слідів яких донині знайти не вдалося. Ймовірно, що трагікомедії Г. Сковорода не писав і пізніша згадка про неї потребує ретельної перевірки аніж завершений цілий поетичний курс. Написані в переяс-лавський період поезії, що пізніше ввійшли до збірки "Сад божественних пісень", мали бути основою цього курсу, який, очевидно, не був оформлений як завершене ціле.
Заборона російським царизмом українського друкованого слова у XVIII ст. спричинилась до того, що майже все українське письменство цього періоду поширювалося у руко-писному вигляді. Духовна, гумористично-сатирична і бурлес-кно-травестійна поезія, шкільна драматургія та інтермедії, мемуарно-історична проза — все залишалося в рукописах, доходило до читачів у незначній кількості списків. Складається враження, що письменники навіть не намагалися друкувати свої твори, цілком мирилися з рукописною традицією. Не уник цієї гіркої долі й Г. Сковорода. За життя письменника не було надруковано жодного його твору, вони залишалися в автографах і були відомі також у небагатьох списках. Першим друкованим твором Г. Сковороди є філософський трактат "Наркіс", що з'явився 1798 р. без підпису автора у петербурзь-кому академічному виданні "Библиотека духовная, содержа-щая в себе дружеские беседьі о познании самого себя".
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Реферат на тему: Григорій Сковорода (1722 — 1794)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок