Головна Головна -> Реферати українською -> Література українська -> Скачати реферат безкоштовно: Григорій Сковорода (1722 — 1794)

Загрузка...

Григорій Сковорода (1722 — 1794) / сторінка 8

Назва:
Григорій Сковорода (1722 — 1794)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
32,48 KB
Завантажень:
230
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Створимо день веселіший", мріяв про Торню Республіку", де всі люди стануть рівними й щасливими. Який це буде світ, що треба для того, щоб його створити, — він не знав, як не знав цього й народ. Сковорода був виразником соціальне-утопічних поглядів і мрій народу, насамперед селянства.
Сковорода вважав, що сили для боротьби зі злом є у самій людині, вони дані їй природою, треба їх тільки виявити, пізнати себе, знайти свою "споріднену" працю і жити у повній гармонії з природою і з навколишнім середовищем. Бо тільки "споріднена" праця може зробити "потрібне нетрудним, а трудне — непотрібним". Цей суспільний ідеал філософа був утопічним, не враховував того, що людина не може бути вільною від суспільства, в якому живе і яке змушує її до зовсім іншої, "неспорідненої" праці. Самопізнання, за Сковородою, мало бути універсальним засобом морального вдосконалення суспільства, одним із шляхів досягнення людиною повного щастя. Тут бачимо сприйняття Сковородою вчення гуманістів і просвітителів про силу людського розуму та неминучість перемоги загальної справедливості і добра. Освіту і навчання він вважав засобом для досягнення людської досконалості і чи не єдиним шляхом до справедливого суспільства.
Г. Сковорода був не громадянином світу, як це трактується в окремих працях, а сином поневоленої України, з якою ділив і свою особисту недолю убогого, невлаштованого мандрівного вчителя, що міг у будь-який час стати кріпаком, позбавленим тієї мізерної вольності, яку він мав і яку пильно оберігав. Поняття батьківщини у нього було дещо відмінним від загаль-новизнаного, бо про державність України в його час говори-лося хіба що пошепки. М. Ковалинський звернув увагу на те, що Г. Сковорода називав матір'ю Малоросію, де він народив-ся, тобто історичні землі України, — Полтавщину, Київщину і Чернігівщину, але перевагу віддавав Україні — Слобожан-щині, називаючи її тіткою, і на цій землі прожив другу половину свого життя. Вбачати в цьому роздвоєність Сково-роди у ставленні до України нема підстав. Український етнос, його історичну традицію, культуру і мову він розумів і сприй-мав як одне ціле.
Про брак національної традиції у творчості Г. Сковороди стверджувати також нема підстав, усією своєю діяльністю філософ був закоріненим у національний грунт.
Так, він багато писав про загальнолюдські вартості, не надаючи їм українського національного колориту, та це зовсім : не значить, що він філософ позанаціональний. Якраз навпаки, за ним усталилося визначення народного мандрівного філософа, що найбільше вписує його в український культурно-, національний контекст XVIII ст. Всенародне визнання протя-гом ось уже понад двох сторіч могло прийти тільки до справді національного мислителя. Це помітив ще М. Костомаров, який у 1861 р. дав гостру відповідь великоросійській шовіністичній критиці Г. Сковороди в особі В. Крестовського: "Небагато можна вказати таких народних осіб, як то був Сковорода та яких пам'ятає і поважає народ. На всьому обширі від Острогозька (на Воронежчині) до Києва, в багатьох будин-ках висять його портрети; всякий письменний українець знає про нього: ім'я його відоме між масами темного люду; його мандрівницьке життя є змістом оповідань і анекдотів; по деяких місцях нащадки, від батьків і дідів, знають про місця, що він відвідував, де любив перебувати, й указують на них з пошаною; приязнь Сковороди до деяких його сучасників становить родинні гордощі онуків; мандрівні співці засвоїли його пісні; на храмовому святі, на торговиську часто-густо можна натрапити натовп народу, що оточує групу цих рапсодів і з сльозами чулого зворушення слухає "Всякому городу нрав і права...". Як проповідник правди і добра Сковорода став народнимідеалом мудреця. Можливо, тепер уже треба відрізняти Сковороду дійсного від Сковороди ідеального, народного; та нема сумніву, що останній образ виник із першого"1.
У притчі "Убогий Жайворонок" є вставна новела про Астраю "Божу діву — істину", яка "прийшла до нас в Україну", бо чула, що тут "царствує благочестя і дружба".
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 
Реферат на тему: Григорій Сковорода (1722 — 1794)

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок