Головна Головна -> Реферати українською -> Сценарії виховних заходів, свят, уроків -> Свято рідної мови

Свято рідної мови

Назва:
Свято рідної мови
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,39 KB
Завантажень:
132
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Сценарій
Свято рідної мови
(Літературно-музична композиція)
(Фрагмент)


Цей захід є підсумковим виступом учнів перед батьками, гостями, однокласниками. Йому має передувати попередня робота (можливо, тиждень ук-раїнської мови в школі), спрямована на зацікавлен-ня учнів історією та розвитком української мови.
Зал святково прикрашений рушниками, кетягами кали-ни, колоссям, плакатами, стіннівками («Мова моя ка-линова», «Цікава граматика», «З історії слів», «Діалек-тизми нашого краю», «Веселі фразеологізми», «Правила в малюнках», «Ппетичне слово тощо), плакатами. На плакатах слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється-ожива,
Як їх почує!..
(Тарас Шевченко)
«Найбільше і найдорожче добро в кожного наро-ду — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» (Панас Мирний).
«Мова така ж жива істота, як і народ, що її ви-творив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей...» (Панас Мирний).
«Та в мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом од шумовиння і стане прозорою і міцною» (Михайло Коцюбинський).
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
(Володимир Сосюра).
«Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе» (Олесь Гончар).
Під звуки ліричної пісні на сцену виходять ведучі.
Ведуча. Щиро вітаємо всіх гостей і запро-шуємо на наше свято рідної мови.
Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм. Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.
Звучить пісня «Рідна мова» — муз. Павла Дворського, сл. Григорія Вієру.
Ведучий.
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона — як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
(Ф. Пантов)
Ведучий.
В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна...
Цвіти і сяй, моя державна...
(Олександр Олесь)
Читець 1. (виходить і читає вірш О. Мілова «Зак-линання»,)
Що я ціную понад усе?
Слово, що правду нетлінну несе,
Можна на нього накинути пута,
Тільки ж від совісті не відвернути.
Мова шовкова, батьківська дяка,
Мовцеві з ходу — тавро селюка.
Мову сусідню велику псують,
Не перейнявши взірець, її суть.
Що це? Чи світу приходить кінець,
Чи перевівся народ нанівець,
Чи благоглупість уже — наша суть,
Чи нам до розуму вже не вернуть?
Я не лякаю і не повчаю.
Вірю у слово правдиве — без краю.
Ним — заклинаю.
Читець 2. (читає вірш Ю. Рибчинського «Наша мова»)
Мова, наша мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова, наша мова —
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
Мова, наша мова,
Мрійнику — жар-птиця,
Грішнику — спокута,
Спраглому — криниця,
А для мене, мово,
Ти, мов синє море,
У якому тоне
І печаль, і горе.
Мова, наша мова —
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.
Нею марять зими,
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».
Я без тебе, мово, —
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.
Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ведучий.
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п'янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою косою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Свято рідної мови

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок