Головна Головна -> Реферати українською -> Сценарії виховних заходів, свят, уроків -> Ярій, душе! Ярій, а не ридай...

Ярій, душе! Ярій, а не ридай...

Назва:
Ярій, душе! Ярій, а не ридай...
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,63 KB
Завантажень:
191
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Сценарій вечора присвяченого 66-роковинам від дня народження В.Стуса
Ярій, душе! Ярій, а не ридай...


На сцені портрет В.Стуса, увінчаний українським рушником. Перед ним хліб і свіча, живі квіти. Фонограмою звучать пісні романси на слова В.Стуса.З обох боків розташована книжкова виставка, на якій представлені нові видання. Протягом усього вечора демонструються кадри з документального фільму, слайди, фотографії.
Поступово згасає світло. Висвітлюється символічний “вівтар”.
Ведучий
Врізаючись гранітним профілем
Він йшов на повний зріст
Вразливий і беззахисний
Під градом націлених
Очей об’єктивів і магнітофонів.
Доброго вечора всім присутнім в цій залі. Сьогодні ми розпочинаємо традиційні Стусівські читання.
Вечори вшанування творчої і подвижницької діяльності великого українського поета і патріота Василя Стуса відбуваються щорічно у січневі дні.
Василь Стус – легендарна постать, якій вдалося реалізувати свій талант за обставин, де інші “гаснуть”, посилаючись на умови.
Великий Поет, який піднявся над малим часом. Це була людина найбільших чеснот, життєвим кредом, якої було “Караюсь, мучусь, але не каюсь”, Людина, яка остерігалась тихо говорити Правду. І в пам’ять про нього дозвольте запалати свічу пам’яті (запалюється свіча).
Гортаю томик його віршів, виданий 1990 року “Радянським письменником” “Дорога болю”.
Чесного читача, що намагатиметься йти за ним слово в слово, як слід у слід, пектиме докір: де ти перебував тоді, коли тому боліло? Тоді буде лише правдолюбцем, коли знущаються над народом. Треба ставати правдоборцем. Може й правильно роблять колишній політичні в’язні: не подають руки тим, хто не зазнав такої ж долі. Багато їх було за гратами, а світ заговорив про Василя. Чому? Бо він вище за інших підніс свою нескореність владі, що полювала на таланти.
Справжній поет - це бунт душі. Таланти – наші духовні атланти.
“Ярій, душе! Ярій, а не ридай,
У білій стужі сонце України
А и шукай червону тінь калини
На чорних водах тінь її шукай,
Де жменька нас...”
Ведучий
Суд над Василем і ще попереду. Де ж набув він отой незрівнянний стоїцизм, почуття власної гідності, непоступливості й непокори?
(на екрані демонструються кадри з документального фільму про В.Стуса “Пресвітлої дороги свічка чорна”).
Скупа розповідь про своє дитинство, юність, якоюсь мірою відповідають на всі запитання. У листі від 25 квітня 1970 р. до сина Василь згадує, як він з самого малечку (було йому менше року) уперше відчув себе самотнім: мама в полі, довкола нікого нема. Плакати надокучило, лежати в колисці нудно. Залишившись із бабусею у рідному селі Рахнівка, вивчив напам’ять “Отче наш”.
Перша полотняна сорочка з кишенькою, перша свитка, в якій ходив до школи, перший біль – співчуття, коли на його очах сусід-татарин зарізав лошака.
“Я плакав – так було шкода”. А коли сусід хотів нагодувати кониною – “я ревма ревів, аби не присилував до такого гріха”.
Це було першим випробуванням раннього його стоїцизму. Пізніше, вже в мордовських таборах, він не раз оголошуватиме голодівку протесту проти нелюдського ставлення до в’язнів і, можливо, згадуватиме “гарного, молоденького” лошака, якому татарин на його очах перерізав горло.
Згадує Василь і смерть старшого брата Івана, що підірвався на міні, і помирання пухлого з голоду батька. Його незабутній світлій образ, певно постав перед Стусом у карцері табору особливого режиму, коли той оголосив суху голодівку до кінця.
Ми вже ніколи не дізнаємося про що думав перед смертю у холодному карцері стражденний Василь, але можна припуститися, що його не раз навідували тіні позабутих предків, – Сковороди, Шевченка, Довженка і багатьох інших поборників правди і свободи.
(демонструються уривки з документального фільму)
Чтець
“Воля – найвище в світі, чого потребує людина і Мойсей жорстоко карав слюнтяїв, що тужили за рабськими глечиками”, говорив В.Стус.
...Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі
Стежину власну, ніби дріт, згорнуть?
Ні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Ярій, душе! Ярій, а не ридай...

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок