Головна Головна -> Реферати українською -> Сценарії виховних заходів, свят, уроків -> Усі ми – діти своїх матерів

Усі ми – діти своїх матерів

Назва:
Усі ми – діти своїх матерів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,59 KB
Завантажень:
106
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Виховна година для учнів 9–11-х класів
"Усі ми – діти своїх матерів"


Мета: виховання в учнів любові до матері, Батьківщини.
Обладнання: висловлювання видатних поетів, виконавців про матір; портрети; музичний супровід; українська вишита сорочка.
Шануй батька свого й матір свою, щоб довшими дні твої були на землі.
Кн. Вихід, 20, 12
Слово „мама” великеє, найкраще слово!
Т. Шевченко
Віддай усе, що взяв, і освятись.
Не більше, ніж узяв, зумій віддати.
Стоїть на видноколі світла мати –
У неї вчись.
Б. Олійник
Усім, зо досягла я в пісні, завдячую тільки своїй добрій ненці.
Ніна Матвієнко
Єднаймося, братове українці,
Бережімо й шануймо наших матерів
І величну й святу матір нашу – Україну.
М. Луків
Звучить пісня „День матері”.
Учитель. Шановні гості! Дорогі матері! Діти! Щасливі ми, що народилися й живемо на чудовій, багатій землі – у славній Україні. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо. Одна з найдавніших – свято Матері, що відзначається у другу неділю травня.
Травень – це місяць Пречистої Дві Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва й допомоги. У травні люди висловлюють подяку материнській самопожертві й відзначають День Матері.
Учениця. Відроджується Україна, а разом з нею свята, котрі були дорогими нашому народові. Вони є тими чистими джерелами, з яких людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.
Учень. Мати! Що може бути на світі прекраснішим, священним за це ім’я?
Учениця.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Ніж тая мати молодая
З своїм дитяточком малим...
Крик немовляти у магнітофонному запису.
Учень.
Чуєте? Хто там? З дороги
Мати іде молода,
Сонячні очі вологі,
Горда і рівна хода.
Гляньте, яка величава,
Скільки надії в очах:
Сина, як щастя як славу
В люди несе на руках.
Ні, їй немає зупину!
Їй поступається все.
Знайте, майбутню людину
Радісна мати несе.
Скільки у серці любові,
Квітне для неї земля...
Звучить колискова.
Учениця.
Ти тільки вмієш солодко дрімати,
Ти ще не знаєш, плач і сміх почім,
А над колискою безсонна мати
Дорогу виглядала твою вночі.
Учень.
У матерів є різні долі,
В одної щастя, іншій – біль...
Не скрізь гойдаються тополі,
Буває й зимна заметіль.
Звучить „Аве Марія” Шуберта.
Учениця. Згадаймо сьогодні, як багато зробила для світу мама, жінка. Згадаймо терпіння й сльози тих матерів і жінок, що проводжали своїх дітей та чоловіків на численні війни, що вогняними смерчами проносились через українську землю.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з країни верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть,
Можна вибирати все на світі, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Учень. Нелюдські випробування випали на долю українських матерів у чорні дні голодомору в 1932–1933 роки. Штучний голод убив 7 мільйонів осіб, з них – 3 мільйони дітей. І лунали над українською землею відчай і мука прокляття, й молитва за убієнним голодомором, і однією з них була молитва Катерини Мотрич.
Учениця. Уривок з „Молитві за убієнних голодомором” Катерини Мотрич.
Богородице! Матір наша небесна! Свято Покрово, покровителько роду святоруського! Куди ж ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і нарід мій на поталу червоних дияволів? Чи ж не бачите криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні? І стояла вона, осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно роззиралася ати – Україна, на велетенському хресті розіп’ята.
Учень. 1941–1945 роки. Україна в огні. Кривава битва з фашизмом забирає життя багатьох людей.
Читання уривка з оповідання О. Довженка „Мати”.
Учениця. „Два тижні ховала Марія поранених. Стерегла хату, годувала, а коли все вийшло, ходила по селу просити милостині.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Усі ми – діти своїх матерів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок