Головна Головна -> Реферати українською -> Сценарії виховних заходів, свят, уроків -> Від сопілки — до слова, від слова — до мови

Від сопілки — до слова, від слова — до мови

Назва:
Від сопілки — до слова, від слова — до мови
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,86 KB
Завантажень:
141
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Сценарій літературно-музичного свята
Від сопілки — до слова, від слова — до мови


Перший ведучий. Із святом рідної мови вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам усихає від спраги.
Другий ведучий. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.
Перший ведучий. І сьогодні ми запрошуємо вас на літературно-музичне свято «Від сопілки — до слова, від слова — до мови».
Читець.
Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
Перший ведучий. Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв'яз- ку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже українська літературна мова тісно пов'язана з історією українського народу.
Другий ведучий. Риси української мови чітко помітні в давньоруських пам'ятках. Це, насамперед, українська лексика: гребля, стріха, туга, по-вінь, лінощі.
Перший ведучий. Перші лексикографічні спроби були започатковані ще в Київській Русі. Так, "Повість врем'яних літ" має кілька уривків, які можна назвати тлумаченням імен: пояснення імені Феодосій, назва міста Переяслав.
Другий ведучий. На сторінках церковних книг є чимало так званих проізвольників — записів, зроблених тими, хто, читаючи, писав на полях пояснення слів, незрозумілих іншим читачам.
Перший читець.
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова.
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Другий читець.
Все в тобі з'єдналося, злилося,
Як і помістилося в одній —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій,
Ти даєш поету дужі крила,
Щоб підносить правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
У тобі рости, не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.
Перший ведучий. Феодальна роздробленість і татаро-монгольська навала завдали нищівного удару по культурі і життю давньоруської народності. Значних руйнувань і знищення зазнали міста, горіли бібліотеки та документи. Списки творів письменства Київської Русі збереглися головним чином у Новгородській і Псковській землях.
Другий ведучий. Проте культурне життя на завойованих землях не припинялося. Серед письменних пам'яток цього періоду "Галицько-Волинський літопис", "Слово о погибели Руския земли", "Києво-Печер- ський патерик".
Перший читець.
Щира втіхо — рідна мово,
Краю отчого окраса,
Є в тобі вогонь Тараса,
Щира втіхо, рідна мово.
Другий читець.
Трембітна мово. Музико. Калино.
І споконвічна і назавжди моя.
До тебе завши я душею лину.
Марія... мрія... мамине ім'я.
Третій читець.
Зорею, казкою ти снила тихо,
Коли в колиску клала немовля,
Вела за ручку, берегла від лиха
І вчила вперше слово вимовлять.
Перший ведучий. Ослаблені південноруські та західноруські землі в XIV столітті потрапляють у нову залежність: Київщина, Переяславщина, Поділля, Волинь аж до XVI століття перебувають під владною Великого Литовського князівства.
Другий ведучий. Незважаючи на велику військову могутність, Литовське князівство не змогло обійтися без руської мови, яку було визнано за державну. Про це свідчать пам'ятки ділового письменства, грамоти XIV–XVI століть, "Судебник" Казимира Ягайла 1468 року.
Читець.
Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не впізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його,
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Від сопілки — до слова, від слова — до мови

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок