Головна Головна -> Реферати українською -> Сільське господарство -> СИДЕРАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

СИДЕРАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

Назва:
СИДЕРАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,97 KB
Завантажень:
487
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
СИДЕРАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ
Розглянуті актуальні питання покращення родючості ґрунтів та суттєвого поповнення в них запасів органіки за рахунок сидерації.
Dependences of the maintenance of calcium in soils from tectonic features and development of karst process are revealed. Some maximal and minimal values of this parameter are explained
Одним з основних факторів покращення родючості та регуляції гумусного стану ґрунтів є застосування органічних добрив у будь-якій формі. Безперечно, найкращим з них є гній. Проте скрутний економічний стан, зменшення поголів'я худоби, зношеність машино-тракторного парку зумовило значне скорочення доз внесення та площ, удобрених органікою. За даними Держком- стату України в минулому році внесення гною скоротилося до 0,7 тонн на гектар сівозмінної площі по Україні.
У зв' язку з цим виникає потреба у використанні інших органічних добрив, які були б не менш ефективними за гній та не вимагали значних матеріально-технічних витрат. Суттєве поповнення запасів органіки забезпечується у випадку застосування в якості органічних добрив сидератів.
Сидеральні або зелені добрива - це свіжа рослинна маса, що приорюється в ґрунт для збагачення його органічною речовиною та поживними речовинами, які необхідні для живлення рослин.
Зелене добриво - важливе джерело гумусу й азоту в ґрунті. При заорюванні зеленої маси сидератів при урожаї 35-40 т/га в ґрунт потрапляє 150-200 кг азоту, що рівноцінно 30-40 т/га гною [2]. Коефіцієнт використання азоту з них у 1-й рік вдвічі більший, ніж із гною. У зеленій масі сидератів міститься стільки азоту, як і в гної, але менше фосфору та калію (вміст у гної N - 0,50 %, РІО3 - 0,25 %, К2О - 0,60 %). Тому, заорюючи сидерати, потрібно одночасно вносити в ґрунт і фосфорно-калійні добрива [1].
Зона Полісся характеризується помірно континентальним кліматом, вона є вологою з середньою забезпеченістю теплом. У даній зоні, в основному, розповсюджені дерново-підзолисті ґрунти, які мають глинисто-піщаний гранулометричний склад. На даних ґрунтах у сівозмінах доцільно вирощувати сидеральні культури. Тут добре поєднуються різноманітні форми зеленого добрива у вигляді підсівних, пожнивних і озимих проміжних культур. Підсівні: багаторічний люпин, буркун, серадела, райграс; озимі: жито, ріпак, суріпиця; пожнивні: всі хрестоцвіті, фацелія, вузьколистий люпин, вика, пелюшка. Чисті пари заміняють у поліській зоні на сидеральні.
Зона Лісостепу напівволога, частково волога (західна частина), середньо забезпечена теплом. Переважають сірі лісові ґрунти, різні види чорноземів (вилуговані, опідзолені, реградовані, типові) суглинкового гранулометричного складу. Особливість цієї зони - нестійкість зволоження. Вологі роки чергуються з посушливими, тому до розміщення сидератів у сівозмінах, особливо підсівних, потребує творчого підходу. Основні заходи боротьби із посухою снігозатримання і посадка полезахисних лісосмуг. Достатня кількість тепла і опадів, особливо у західній частині, дозволяє широко застосовувати проміжні культури на сидерацію і зелений корм. Сидерати високоефективні на ґрунтах, які слабо забезпечені органічною речовиною, і на полях, віддалених від ферм [2].
У зоні Степу переважають чорноземи звичайні та південні темно-каштанові ґрунти, суглинкові і глинисті. Клімат напівсухий і сухий, змінюється у напрямку із заходу на схід. Зона вище середнього забезпечена теплом. Зволоженість ґрунтів і повітря знижується із півночі до півдня і на півдні стає недостатньою. У багатьох районах можна розміщувати всі посіви зеленого добрива: озимі, поукісні, підсівні та пожнивні. Замість чистих парів при зрошенні необхідно застосовувати сидеральні. Сприятливий тепловий режим у поєднанні із зрошенням може стати умовою отримання високих урожаїв проміжних культур на сидеральне добриво і корм.
Як сидеральні культури у степовій зоні переважно вирощують озимі: жито, пшениця, ріпак; пожнивні: хрестоцвітні культури, бобово-злакові суміші. Чисті пари заміняють кулісно- комбінованованими, частково-сидеральними, при зрошенні - сидеральними [2].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: СИДЕРАЦІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок