Головна Головна -> Реферати українською -> Технічні науки -> Підходи до встановлення віку стиглостей лісу в умовах ринкових відносин

Підходи до встановлення віку стиглостей лісу в умовах ринкових відносин

Назва:
Підходи до встановлення віку стиглостей лісу в умовах ринкових відносин
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,84 KB
Завантажень:
195
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Підходи до встановлення віку стиглостей лісу
в умовах ринкових відносин”


Внутрішній дефіцит деревини в Україні становить 22-27 млн. м3/рік (Самоплавський, 1994; Бобко, Дурдинець, 1994), а за прогнозами В.Ф. Багінського і Л.Д. Єсімчика (1996) в першій чверті 21-го століття він може збільшитись до 37-47 млн.м3/рік. У той же час Україна в пошуках валютних надходжень певну частину заготованої деревини експортує у Західні країни, а це, як відомо, збільшує внутрішню її нестачу. Зростання попиту на деревину потребує наукового обґрунтування оберту рубання у головному користуванні. Встановлення віку рубання спирається на вік стиглості лісу. Недостатньо обґрунтований вік стиглості може призвести до збільшення розміру заготівлі деревини при недостатніх її запасах, що вплине на погіршення і так порушеної вікової структури лісового фонду окремих підприємств і держави загалом. Вибір віку стиглості лісу стосується не тільки існуючих, але й майбутніх лісів.
З часів Густава Гайєра розроблено низку методів визначення віку стиглостей лісу для використання його як продукту (переважно деревини) чи як невагомих цінностей. Теорія лісовпорядкування, розробляючи питання стиглостей лісу, виходила з максимізації отримання грошових прибутків у найкоротший термін за мінімальні затрати.
Усю різноманітність стиглостей лісу умовно об’єднують у три групи:
ті, що зумовлюються природними процесами росту і розвитку дерев;
ті, що обґрунтовані технічними чи економічними розрахунками;
ті, що зумовлені господарськими умовами.
Стиглості останньої групи прямо не пов’язані з використанням деревини, тому вибір віку цих стиглостей найменш обґрунтований.
Для лісів експлуатаційного значення найважливішими є стиглості другої групи. В усіх країнах світу провідними є стиглості, що спираються на економічні розрахунки. Оскільки у колишньому СРСР економічні принципи ведення лісового господарства та орієнтація господарства на найвищі прибутки ввійшли у протиріччя із плановою системою всього господарства, за наявності великих запасів стиглої деревини, то за ініціативою О.І. Кондратьева (1928), в основу віку рубання у головному користуванні було покладено вік технічної стиглості, що краще вписувалась у систему натурального планування.
Технічна стиглість має на меті забезпечити максимальний приріст цільових сортиментів; проте широкомасштабні дослідження виявили цілу низку недоліків у методиці встановлення віку технічної стиглості лісу. Зокрема, дискусійними є такі питання:
Який запас деревостанів (залишену частину чи загальну продуктивність) брати за основу розрахунків?
На яку деревину вести розрахунок – один провідний сортимент, групу сортиментів, процентне представництво всіх незамінних сортиментів за потребою, кінцевий фабрикат?
Як враховувати одновіковість і різновіковість деревостанів?
Як враховувати типи росту деревостанів реґіону?
Як враховувати і встановлювати вік технічної стиглості у змішаних деревостанах, які в умовах України домінують?
Як враховувати реальні повноти деревостанів, оскільки встановлений нормативами вік стиглості стосується нормальних насаджень?
Технічна стиглість є натуральним показником, який дозволяє максимізувати отримання деревини певних розмірів, але не враховує ефективності відтворення деревних запасів. Зараз ситуація в Україні змінюється і ринок вимагає врахування його економічних законів. Критерієм економічної ефективності діяльності лісових підприємств є вартісна оцінка виробленої продукції. Cтиглість лісу є категорією економічною неісторичного характеру (Трубников, 1969). За ринкової економіки потрібно вік стиглості і рубання лісу встановлювати на основі економічних підходів.
У першій чверті 20-го сторіччя у нас для встановлення віку головного рубання провідними вважалися господарська та фінансова стиглості і рідко – якісна, що орієнтована на якість і приріст об’ємної одиниці деревини. Вік якісної стиглості для більшості деревних порід настає у досить поважному віці (на кілька класів віку вище віку технічної стиглості на грубу деревину), не забезпечує максимальної продуктивності насаджень, хоч і зменшує витрати на лісоексплуатацію та деревооброблення, що сприяє росту рівня лісової ренти.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Підходи до встановлення віку стиглостей лісу в умовах ринкових відносин

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок