Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Актуальні проблеми захисту ріпаку та способи їх подолання

Актуальні проблеми захисту ріпаку та способи їх подолання

Назва:
Актуальні проблеми захисту ріпаку та способи їх подолання
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,91 KB
Завантажень:
72
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Актуальні проблеми захисту ріпаку та способи їх подолання


Ще порівняно недавно, десять років тому, ріпак не належав до основних, стратегічних, сільськогосподарських культур України. Нині все змінилося: серед олійних культур ріпак посідає третє місце в світі, випереджають його лише соя та бавовник.
Насіння ріпаку містить 30–50% олії виняткової калорійності та енерговіддачі. Останнє в поєднанні з урожайністю (гектар посівів дає приблизно 1,1 т олії, що втричі більше, ніж соя, та вдвічі, — ніж соняшник) вивело ріпак у лідери як сировину для отримання екологічно чистого пального — біодизелю.
Біодизель є рідким паливом і виробляється з рослинної олії способом переетерифікації з метиловим спиртом. Побічним продуктом виробництва біодизелю є гліцерин. Екопалива здобули особливу підтримку в ЄС, де їхня частка в загальному виробництві рідкого палива до 2020 року має сягнути 20%. Важливість ріпаку як енергетичної культури позначилася на площах, які відводять під нього в світі. Так, 1965 року вони становили 7163 тис. га, 1975 — 9573; 1985 — 14716; 1990 — 18235; 1994 — 22453 тис. га. А сьогодні, тільки в Україні, ріпакові площі займають 1,209 млн гектарів.
Отже, ріпак нині є чи не найрентабельнішою культурою. Адже ціна 1 т ріпаку цього МР сягала 2000 грн. За врожайності 4 т/га (нормальний потенціал культури) це становить доволі непогану фінансову “винагороду”. Але, щоб отримати її сповна, виробникові потрібно подолати низку проблем.
По-перше, вирішити проблему захисту насіння від збудників хвороб (альтернаріоз, чорна ніжка, фузаріозні кореневі гнилі, пліснявіння насіння, пероноспороз) і комплексу грунтових шкідників.
По-друге, захистити сходи від хрестоцвітих блішок. Ця ланка дуже важлива, оскільки за температури понад 15°С у суху сонячну погоду ці шкідники за чисельності понад 5 особин/м2 здатні повністю знищити сходи культури.
По-третє, вчасно провести захист посівів від бур’янів і хвороб, насамперед від пероноспорозу, сірої гнилі, бактеріозів та альтернаріозу.
По-четверте, вирішити проблему шкідників ріпаку: борошнистої капустяної попелиці, ріпакового білана, ріпакового квіткоїда, капустяного стеблового, стручкового та великого ріпакового прихованохоботників. Ці шкідники доволі небезпечні, й за динамікою їх популяцій потрібно постійно стежити, інакше значних втрат не уникнути. Так, наприклад, ріпаковий білан небезпечний у травні за кількості понад 2 гусениці на 1 м2, великий ріпаковий прихованохоботник завдає істотних збитків за температури вище 9°С, при цьому економічний поріг його шкодочинності — лише 1 особина/м2. Ріпаковий квіткоїд небезпечний у фазі бутонізації та початку цвітіння, особливо коли температура повітря перевищить 12°С (ЕПШ — 5–8 жуків/рослину). Борошниста капустяна попелиця особливо “відчутна” під час цвітіння ріпаку в разі підвищеної температури (ЕПШ — не більше двох колоній на м2).
По-п’яте, запобігти втратам урожаю насіння. Ріпак, зазвичай, збирають роздільним способом у фазі жовто-зеленої стиглості — потемніння насіння в стручку близько 50%, за вологості 30–35%. Висота зрізу рослин має бути не менше 20–25 см, аби валок тримався на стерні й просушувався. Щоб звести втрати нанівець, рекомендується збирання на високому зрізі, на 2–5 см нижче за рівень нижнього ярусу стручків. Але різні яруси стручків, зазвичай, достигають неодночасно. Часто виникає ситуація, коли за технологічними показниками верхній ярус готовий до збирання, а нижній ще ні. Перед виробником постає дилема: або чекати повного дозрівання культури, або збирати врожай переважно з верхнього ярусу. В першому разі верхні стручки перезріють і легко розлущуватимуться, висипаючи насіння під час збирання, в другому — втрачається насіння нижніх незрілих стручків, а це — 25% урожаю. Щоб запобігти таким втратам, використовують спеціальні склеювальні препарати.
Існує багато різноманітних технологій захисту ріпаку, які грунтуються здебільшого на використанні хімічних препаратів: протруйників, інсектофунгіцидів, гербіцидів і клею для склеювання стручків.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Актуальні проблеми захисту ріпаку та способи їх подолання

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок