Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи

Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи

Назва:
Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,98 KB
Завантажень:
185
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи


Червона степова — найунікальніша українська порода великої рогатої худоби. Її еволюція нараховує понад два століття. Історія походження породи тісно пов’язана з історією заселення південного степу України на кінці ХVIII і початку ХІХ століття. Виведена вона у посушливій степовій зоні України складним схрещуванням місцевої худоби, переважно сірої української, з тваринами остфризсландської, вільстермаршської, англерської, червоної данської, альденбурзької, альгауської, швицької та інших порід з наступним розведенням помісей “у собі” і відбором за ознаками багатомолочності та червоної масті. У другій половині ХІХ століття українським населенням було створено достатньо однорідний масив червоної степової худоби, яка розповсюдилась по всій південній степовій зоні, спочатку в Херсонській, Єкатеринолавській губерніях і в районах Донбасу, а потім на Північному Кавказі, Поволжі, Західному Сибіру, Середній Азії.
Після Жовтневої революції заходи із удосконалення червоної степової породи в Україні почали впроваджувати з організації державних племінних господарств і державних племінних розплідників (Молочанського, Каховського, Джанкойського, Селідовського, Тілігулоберезанського) і Держплемкниги, які відіграли величезну роль у підвищенні продуктивності і поліпшенні племінних якостей тварин. Уже у 1940 році надої корів у племінних господарствах становили понад 4 тис. кг, а від корів-рекордисток надоювали по 9–10 тис. кг молока за лактацію. У кращому племгоспі ім. Кірова Запорізької області від 583 корів було надоєно по 5017 кг з 3,64% жиру при живій вазі корів 541 кг; жива вага телиць парувального віку становила 380–400 кг, середньодобовий приріст живої ваги бичків дорівнював 900 г.
На Півдні України систематично реєструвати племінну худобу почали у 1924 році. З 1934 по 1941 рік різко зросла загальна кількість таких тварин.
На підставі споріднених зв’язків чоловічих представників породи в ці роки провідне місце зайняли генеалогічні групи Прем’єра 357-Н (29%), Злодія 459-Н (7,7%), Васьки (7,0%), Бенца-Удалого 463-Н (5%) та Каліфа 667-Н (3,0%).
Але Велика Вітчизняна війна призупинила плідну племінну роботу з червоною степовою породою. Стада кращих племінних господарств евакуювали в глибокий тил.
Основою для поновлення племінної роботи після війни було поголів’я, повернене в порядку реевакуації та контрактації у населення.
Завдяки цінним якостям червоної степової худоби (добра пристосованість до спекотного посушливого клімату, порівняно висока молочна продуктивність, невибагливість до кормів і довготривалість господарського використання), відновлення поголів’я у післявоєнний період проходило швидкими темпами.
Одночасно зі зростанням чисельності поголів’я на достатньо високому рівні проводилась робота з підвищення племінної цінності тварин. Методичним центром удосконалення червоної степової породи з 1947 р. став Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”.
За методикою та за участі співробітників інституту в 1950–1952 рр. на племфермах колгоспів вищеназваних держплемрозплідників і племгоспів була проведена оцінка тварин створюваних нових споріднених груп, було оцінено за якістю нащадків 613 бугаїв-плідників. На препотентних поліпшувачів за спеціально розробленою схемою добору було заплановано створення нових заводських ліній.
За 15-річний період (1952–1967 рр.) в українському масиві породи з участю співробітників інституту “Асканія-Нова” були створені і пройшли державну апробацію 9 нових заводських ліній (Рибака ЗАН-39, Нептуна ЗАН-4, Зевса ЗАН-10, Курая ЗАН-6, Люка ЗАН-5, Бриза ЗАН-12, Фукса ЗАН-11, Рекорда УСН-15, Алжира УСН-227).
Але племінна база в породі на той час залишалася ще слабкою і в парувальну мережу продовжували надходити бугайці з менш цінних споріднених груп, а часом і випадкові тварини, вирощені в рядових господарствах.
Тому постало питання масового обстеження породи, яке мало на меті розібратися в різноманітності української популяції, привести її до певної системи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок