Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> М’ясне скотарство на Буковині

М’ясне скотарство на Буковині

Назва:
М’ясне скотарство на Буковині
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,48 KB
Завантажень:
194
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
М’ясне скотарство на Буковині


За роки реформування значно скоротився контингент ВРХ, яку вирощували на м’ясо. Відповідно, й м’яса ми тепер споживаємо 15 кг замість 36 кг, як слід було б за науково-обгрунтованими нормами. На Буковині є все потрібне для розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства. Сама природа подарувала сприятливі умови, а люди прагнуть якнайкраще ними скористатися.
Поголів’я худоби в усіх категоріях господарств області скоротилося з 320 тис. голів у 1995 році до 171,6 тис. голів у 2005-му. За цей період виробництво яловичини скоротилося вдвічі.
Водночас, якщо порівняти з 2000 роком, маточне поголів’я м’ясної худоби в племрепродукторах зросло в чотири рази — з 225 до 922, а в цілому племінних тварин — до 1750 голів. Цьому сприяли запровадження прогресивної науково-обгрунтованої ресурсозберігаючої технології розведення м’ясної худоби та цілеспрямована селекційно-племінна робота під методичним керівництвом Буковинського інституту АПВ УААН.
Якщо на початку роботи в області був один племрепродуктор, то тепер, згідно з рішенням республіканської атестаційної комісії, працюють племзавод і п’ять племрепродукторів із розведення української симентальської м’ясної породи, що створюється з використанням м’ясних сименталів американської та австрійської селекції. Формується буковинський тип цієї породи, який вирізняється комолістю, пристосованістю до розведення у передгір’ї Карпат та добрими м’ясними якостями. Жива маса корів — 550–600 кг, жива маса телят у 210 днів — 211–236 кг, вихід телят — до 85%, жива маса бугайців у 15–18 міс. — 500–550 кг, середньодобові прирости — 900–1200 г, забійний вихід — 60–62%.
У Чернівецькій області рілля займає 344,4 тис. га, або 72,7% загальної площі сільськогосподарських угідь, сіножатей і пасовищ — 22,5%. У п’яти районах передгірної та гірської зон частка сіножатей і пасовищ досягає 39,3–54,8%. Пасовищний період становить у цих господарствах 220–270 днів. Це й є запорукою розвитку ефективного ресурсозберігаючого пасовищного м’ясного скотарства.
В умовах, що склалися, в багатьох агроформуваннях області відновлювати молочне скотарство дуже складно, а в окремих і не доцільно. Тому розвиток спеціалізованого м’ясного скотарства є надзвичайно актуальним.
Мова не йде про зменшення виробництва молока. Його, навпаки, потрібно нарощувати там, де збереглася матеріально-технічна база, де є достатньо робочої сили. Нарощування виробництва молока слід здійснювати не лише за рахунок відновлення поголів’я корів, а й за рахунок передусім створення нових стад із високим потенціалом продуктивності — не менше 5000 кг на корову, забезпечення наявного поголів’я цілорічно збалансованою за всіма компонентами годівлею, освоєння нових прогресивних технологій утримання тварин.
Слід відзначити, що в передгірній зоні близько 20–40% сільськогосподарських угідь використовують нераціонально. Схилові еродовані та малопродуктивні за своїми агрохімічними показниками землі в разі внесення малої кількості добрив (що зумовлено економічним станом більшості господарств передгір’я) дають змогу одержувати за інтенсивного їх обробітку невисокі, в межах 15–20 ц/га, врожаї зернових культур, тобто 25–30 ц кормових одиниць.
У більшості господарств передгірної зони не вистачає коштів на придбання великої кількості пального, добрив, засобів захисту рослин, тому бідніші грунти в них залишаються необробленими, заростають бур’янами, не приносять ніякої користі сільським громадам. Саме ці землі можна й потрібно використовувати як сіножаті та пасовища.
Багаторічні досліди Буковинського інституту АПВ свідчать, що виведення таких земель з активного обробітку та залуження багатокомпонентними травосумішами з обов’язковим уведенням до складу травосумішок бобових компонентів (передусім лядвенцю рогатого, конюшини повзучої та конюшини рожевої) дає можливість (у сприятливі за зволоженням роки) одержувати, навіть без внесення мінеральних добрив, по 300–350 ц зеленої маси, або по 55–60 ц з 1 га збалансованих за всіма зоотехнічними вимогами кормових одиниць.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: М’ясне скотарство на Буковині

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок