Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Проблеми та перспективи розвитку землеробства на початку третього тисячоліття

Проблеми та перспективи розвитку землеробства на початку третього тисячоліття

Назва:
Проблеми та перспективи розвитку землеробства на початку третього тисячоліття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,67 KB
Завантажень:
455
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Проблеми та перспективи розвитку землеробства на початку третього тисячоліття


На початку XXI століття наша планета Земля, у тому числі й територія України, переживає невпинне погіршення стану природного навколишнього середовища, прискорення процесів деградації грунтів внаслідок антропогенної діяльності, зростання потреб в енергії та природних ресурсах. Подальші зміни клімату вимагають розробки довготривалої стратегії і тактики ведення землеробства з урахуванням цих змін. Сільське господарство України з усіх галузей суспільного виробництва найтісніше пов’язане із живою та неживою природою і дуже істотно впливає на зміну грунтів, флори і фауни, якості повітря й води, що найчастіше веде до порушення динамічної рівноваги в агрофітоценозі й породжує низку проблем, усіх наслідків яких ми ще навіть не уявляємо. Одним із головних чинників, що дестабілізують екологічну ситуацію, є надзвичайно інтенсивне сільськогосподарське освоєння й розорювання земель. Питома вага ріллі в державі становить 57,5% площі суші, тоді як у США – 27%, а в густонаселеній Німеччині — лише 32%. На території семи західних областей України ці диспропорції ще відчутніші — з 5,9 млн га сільськогосподарських угідь 4 млн га, або 68,2 %, припадає на ріллю. Надмірне розорювання цих земель, у тому числі на схилах, призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення ріллі, луків, лісів та водойм, що негативно впливає на стійкість агроценозів. Західний регіон України, завдяки специфічним природно-кліматичним умовам (великій кількості опадів, значній пересіченості рельєфу (Прикарпаття, Закарпаття, Карпати), розораності переосушених торфових грунтів Полісся, великій частоті й тривалості (до 115 год/рік) пилових бур, особливо потерпає від поширення вітрової й водної ерозії грунтів. Коефіцієнт еродованості, який показує ступінь втрати родючості під впливом ерозії, у багатьох районах цієї зони становить 1,15–1,2, що характеризує кризові явища. Кожне з чергових порушень екологічної рівноваги має щораз трагічніші наслідки. Наприклад, екологічна катастрофа на Закарпатті восени 1998-го і навесні 2001 року, яка завдала численних духовних і матеріальних збитків населенню й розвиткові народного господарства області, є наслідком порушення більше десятка антропогенних чинників. Це, передусім, інтенсивне й необгрунтоване вирубування лісів, значна розораність схилових земель з вирощуванням на них просапних культур, забудова заплавних територій, нехтування укріпленням берегів річок тощо. У Західних областях України є значна кількість осушених земель: у Львівській — 490,6, Волинській — 343, Рівненській — 319,9, Івано-Франківській — 194,9, Тернопільській — 164,1, Закарпатській — 167,4 і Чернівецькій — 117,6 тис. га. При цьому інтенсивно використовується близько 50% цих земель, а решту відведено під сінокоси й пасовища, у яких переважає низькопродуктивний асортимент сіяних трав. Такий стан зумовлений виходом з ладу систем з двосторонньою дією, потребою в поновленні гідротехнічних споруд, очищенні осушених каналів від чагарників та бур’янів, вапнуванні кислих грунтів, проведенні своєчасного перезалуження лук і пасовищ високопродуктивними травосумішками, що економічно не завжди виправдано. Це дає підставу зробити невтішний висновок, що в Україні високими темпами знижуються якість і родючість грунтів і катастрофічно погіршується стан земельних ресурсів. Тому вже сьогодні конче потрібно всі землі структуризувати: частину найменш продуктивних та ерозійно небезпечних земель відвести під природні кормові угіддя (луки й пасовища), лісонасадження, а землі торфових кар’єрів — для створення ставково-риболовних господарств. Особливу увагу слід приділяти розширенню площ рекреаційних, водоохоронних зон, відновленню лісових, болотних, водних екосистем, інших природоохоронних об’єктів, які, крім усього іншого, мають важливу водозберігаючу й природоохоронну функцію. Вочевидь, в умовах складного рельєфу західних областей країни подрібнене землекористування уможливлює створення мозаїчної структури, що сприятиме підвищенню продуктивності агроландшафтів та екологічній рівновазі навколишнього природного середовища.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Проблеми та перспективи розвитку землеробства на початку третього тисячоліття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок