Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Створення і використання культурних пасовищ для овець на природних кормових угіддях степової зони України

Створення і використання культурних пасовищ для овець на природних кормових угіддях степової зони України

Назва:
Створення і використання культурних пасовищ для овець на природних кормових угіддях степової зони України
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,57 KB
Завантажень:
421
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Створення і використання культурних пасовищ для овець на природних кормових угіддях степової зони України


Важливим потенційним джерелом одержання дешевих зелених кормів для овець у Степу України є природні кормові угіддя, площа яких становить понад З млн гектарів.
Розташовані вони вздовж Чорного та Азовського морів, заливу Сиваш на малородючих солонцюватих грунтах, подових глеєсолодях та схилах балок. Під впливом значного антропогенного пресингу, тобто великого, в свій час, навантаження тварин і безсистемного випасання, ці землі здебільшого мають зріджену і малоцінну в кормовому відношенні рослинність, урожайність зеленої маси якої становить 20–30 ц/га.
Нашими дослідженнями і виробничою практикою господарств Бериславського, Каховського, Новотроїцького та Чаплинського районів Херсонської області доведено, що за рахунок поліпшення кормових угідь можна збільшити їх продуктивність учетверо-вп’ятеро та довести врожайність зеленої маси до 150–200 ц/га.
Встановлено, що кошти, витрачені на поліпшення кормових угідь, окуповуються за один-два роки.
Добираючи ті чи інші заходи поліпшення угідь, слід враховувати, типи грунтів, стан поверхні площі, щільність дернини, питому вагу цінних кормових культур у природному травостої.
Докорінне поліпшення угідь потрібно проводити насамперед на суходольних, заплавних угіддях балок зі зрідженим травостоєм та з більш-менш родючими грунтами.
Для цього восени поверхню грунту обробляють важкими дисковими боронами в 2–3 сліди. Зяблеву оранку виконують плугами з передплужниками на глибину 23–25 см, а на засолених грунтах — безполицеву оранку на глибину 27–30 см з наступним розбиванням пласту дернини дисковими боронами в агрегаті із зубоподібними в декілька слідів залежно від міцності пласту.
На схилах крутизною до 15° з метою стримання ерозійних процесів оранку проводять упоперек схилу смугами завширшки 10–15 м, чергуючи їх із незораними завширшки 7–10 м. У наступні 2 роки залишені смуги розорюють і залужують.
Сіють багаторічні трави навесні в найранніші строки з попереднім проведенням боронування в два сліди, а за потреби — культивації та з обов’язковим прикотковуванням грунту кільчастими котками до і після висівання. Всі ці роботи виконують у стислі строки, що пов’язано з дуже вузьким діапазоном оптимальної вологості верхнього шару грунту (2–4 см) у весняний період.
На природних кормових угіддях, в травостої яких цінні кормові трави становлять не менше 35–40%, доцільно проводити поверхневе поліпшення: внесення восени мінеральних добрив, щілювання грунту на глибину 30–35 см, дискування в 2–3 сліди та ранньовесняне підсівання багаторічних трав.
Культурні пасовища створюють насамперед на поліпшених кормових угіддях та на землях, вилучених з ріллі і переведених в кормові угіддя.
Для створення пасовищних травостоїв висівають сумішки бобових зі злаковими травами, які за врожайністю перевищують злакові на 40–45%, їх зелена маса збалансована за основними поживними речовинами, вони не потребують внесення азотних добрив.
З метою тривалішого періоду використання трав у першому циклі (укосі) без зниження якості пасовищного корму доцільно сіяти декілька травосумішок, різних за скоростиглістю.
Прикладом ранньостиглої пасовищної травосумішки можуть бути:—
буркун жовтий або білий з колосняком ситниковим;—
еспарцет та люцерна з житняком.
Середньостиглої:—
люцерна з стоколосом безостим.
Пізньостиглої:—
люцерна з пирієм безкореневищним та стоколосом безостим;
— люцерна з стоколосом безостим і пирієм сизим.
У рік висіву багаторічні трави скошують на зелений корм, а також для заготівлі сіна і сінажу. Пасовищне використання створених травостоїв починають з другого року життя рослин, триває воно впродовж 5–6 років, після чого пасовище підлягає перезалуженню.
Навесні овець випасають при досягненні врожайності зеленої маси 65–70 ц/га, що відповідає висоті травостою 12–15 см.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Створення і використання культурних пасовищ для овець на природних кормових угіддях степової зони України

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок