Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Перспективи розвитку м’ясного вівчарства

Перспективи розвитку м’ясного вівчарства

Назва:
Перспективи розвитку м’ясного вівчарства
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,31 KB
Завантажень:
112
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Перспективи розвитку м’ясного вівчарства


Вівчарство історично було невід’ємною частиною народного господарства України, забезпечуючи його потреби в специфічних видах сировини і продуктах харчування. Вівці завжди були частиною сільського пейзажу України. На пасовиськах, що не можуть прогодувати велику рогату худобу, вівці ефективно перетворюють грубий корм на м’ясо, яке за цінністю — вмістом білка, амінокислот, вітамінів і мінеральних речовин — не поступається яловичині, а вміст холестерину в ньому в кілька разів менший, ніж в яловичині й свинині. Неабияким продуктом вівчарства є натуральна овеча вовна. Вона характеризується цінними технологічними властивостями, що роблять її ідеальною сировиною для виробництва різноманітних видів одягу, технічних тканин, килимів, валяного взуття й фетрових виробів. Товари, що їх виготовляють з натуральної шерсті, мають високі теплозахисні властивості, добру гігроскопічність та інші якості, що їх позбавлена решта натуральних, а також штучних волокон. За радянських часів розвиток вівчарства було зорієнтовано переважно на виробництво шерсті, передусім на задоволення потреб шкіл (шкільні форми), міліції та армії, що були основними споживачами шерсті й овечих шкур. З цією метою в Україні були створені й апробовані: таврійський тип асканійської породи овець з настригом вовни 3,6–3,9 кг, харківський і закарпатський типи породи, прекос, асканійська м’ясо-вовнова порода, що дає кросбредну вовну (асканійські кросбреди, асканійські чорноголові, а також одеський, буковинський і дніпропетровський типи) з настригом вовни в чистому волокні 3,3–5 кг. Докорінний перелом в вівчарстві настав, коли в армії відбулася заміна традиційної форми, виготовленої з шерсті, на нову, камуфляжну, форму, яку шиють з бавовни та інших матеріалів, закуповуваних за кордоном. На закупівлю бавовни й синтетичних матеріалів за кордоном витрачається чимало коштів. Наш ринок заповнюється одягом, що дорого коштує й не відповідає природно-кліматичним умовам нашої країни. У програмі розвитку й державної підтримки вівчарстві на 2003–2010 роки, затвердженій Постановою Кабінета Міністрів України від 16 листопада 2002 року за №1760, зазначено: “…упродовж останнього десятиліття в галузі катастрофічно скоротилося поголів’я овець і виробництво вовни. Із 8,5 млн у 1990 році станом на 1 січня 2002 року у всіх категоріях господарств поголів’я скоротилося до 1 млн, або у 8,5 раза, виробництво вовни — з 30 тис. до 3,2 тис. т, або майже в 10 разів. Основною причиною спаду є відсутність у товаровиробників зацікавленості у розвитку вівчарства через його збитковість. Так, за 1998-2000 роки рівень збитковості вівчарства становив, відповідно, 77,6 і 61,3%, у тому числі вовни — мінус 90,1–74,4%. У степовій зоні України поголів’я овець за останні 10–12 років скоротилося в 15 разів. Враховуючи ситуацію, що склалася в галузі вівчарства в Україні, а також світовий досвід, особливо індустріально розвинутих країн (США, Англії, Франції, Німеччини, Канади та ін.), де останніми роками добре розвинуто м’ясне вівчарство, що забезпечує ринок високоцінною молодою бараниною, ТОВ “Шаролезька вівця” (с. Івано-Михайлівка Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл.) у серпні 2002 року імпортувало з Канади до України 41 голову овець, із них 2 барани і 3 вівцематки породи шароле, 2 барани і 2 вівцематки породи тексел, 4 барани і 28 вівцематок породи ОЛІБС. Усі ці породи до України, а ОЛІБС — і до Європи, завезено вперше. Канаду як країну-експортера племінних овець було обрано не випадково. У цій країні існують жорсткі вимоги в системі реєстрації худоби, що регулюються канадською асоціацією вівчарів під керівництвом канадської корпорації реєстрації худоби. Кожна зареєстрована тварина мусить мати чотири покоління предків. Стисла характеристика завезених порід овець канадської селекції
Шаролезьку породу овець було виведено у Франції. 1820 року економічний спад у вовняній промисловості змусив тваринників віддати перевагу виробництву м’яса.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Перспективи розвитку м’ясного вівчарства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок