Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Перспективна технічна політика в галузі механізації заготівлі стеблових кормів в Україні

Перспективна технічна політика в галузі механізації заготівлі стеблових кормів в Україні

Назва:
Перспективна технічна політика в галузі механізації заготівлі стеблових кормів в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,40 KB
Завантажень:
100
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Перспективна технічна політика в галузі механізації заготівлі стеблових кормів в Україні


Щоб виробити обгрунтованих 85 кг м’яса та 400 кг молока на душу населення в рік в Україні, потрібно згодовувати близько 5 т к.о. на умовну голову, половину з яких слід заготовляти на стійловий період утримання тварин. Економічно вигідно мати в раціоні ВРХ близько 70% якісного кукурудзяного силосу. Для забезпечення населення України достатньою кількістю тваринницької продукції рекомендується заготовляти 14 млн т сіна, 12 — сінажу, близько 60 млн т силосу та зерносінажу. Нині в Україні 70% тваринницької продукції виробляють в особистих підсобних господарствах, а решту — у великих і фермерських, яких нині понад 40 тис. і за якими виробництво товарної продукції в перспективі.
За подібністю властивостей та вимог до заготівлі стеблові корми розподіляють на дві групи: перша — сіно та сінаж, друга — силос і зерносінаж. Традиційна технологія заготівлі розсипного сіна не забезпечує потрібної кількості та якості сіна через високі ресурсозатрати. Поширення дістала технологія заготівлі тюкованого сіна з поточною механізацією польових робіт. Аналіз типових технологій свідчить про переваги заготівлі подрібненого сіна завдяки можливості мінімальною кількістю техніки механізувати всі трудомісткі операції — від поля до годівниці. За рулонної технології втрати сіна сягають 30%, особливо в зонах із підвищеною ймовірністю опадів. Собівартість заготівлі крупнопакового сіна виявляється найвищою через високу вартість пресів і шлейфу обслуговуючої техніки. Заготівля кормів у поліетиленових рукавах і замотуванням у плівки поки що не має застосування, бо істотно програє в надійності та собівартості. Технологія заготівлі сіна із застосуванням активного вентилювання майже не практикується через значне подорожчання енергоносіїв.
Заготівля сінажу у баштах відмерла через ненадійність і високі капіталовкладення. Найдешевшим і найпоширенішим виявився сінаж у траншеях. Силос і зерносінаж практично весь заготовляється в траншеях без внесення консервантів, через що втрати з урахуванням неякісного подрібнення та невчасного збирання сягають 40%. Силос у поліетиленових рукавах, який пробують застосовувати з 60-х років минулого століття, не набув і навряд чи набуде розповсюдження через складність виконання і вартість.
Для технічного забезпечення технологій заготівлі сіна Україна освоїла випуск косарок, граблів і рулонних прес-підбирачів. Для скошування трав у валок або врозстил є достатня кількість косарок, серійний випуск яких налагоджено у більшості регіонів України. Широкий набір марок і конструкцій косарок містить 3 самохідні, 2 причіпні, 8 начіпних і 2 кінних. Практично Україна свої потреби в косарках повністю забезпечує. Однак начіпні та кінні косарки — малопродуктивні, а самохідні та причіпні — дорогі.
Проведено масштабні роботи щодо серійного випуску аналогів зарубіжних кормозбиральних комбайнів, зокрема, німецького самохідного Є-281 із продуктивністю 40 т/год, білоруського начіпного КПК-3000 з універсальним енергозасобом “Полісся-250” продуктивністю 55 т/год та його причіпного варіанта КДП-3000 продуктивністю 35 т/год. Машинобудівники розробили на вітчизняній елементній базі причіпний кормозбиральний комбайн КПИ-Ф-30 із продуктивністю 37 т/год і агрегатуванням із трактором типу Т-150К. Українські аналоги зарубіжної техніки не набули широкого застосування через низький технічний рівень самих аналогів та якість нашого виготовлення, тому практично не вплинули на заготівлю кормів. Вітчизняні кормозбиральні приставки ПК-2,8 до зернозбиральних комбайнів типу “Нива” та ЖК-3,7 до кукурудзозбирального комбайна “Херсонець-200” не дістали очікуваного застосування через низькі показники роботи. Близько половини основного корму, кукурудзяного силосу заготовляють силосними причіпними комбайнами КСС-2,6, яких налічується в Україні близько 6 тисяч і в яких давно вийшов термін амортизації. Цей комбайн має просту конструкцію, вітчизняну комплектацію, низьку ціну, продуктивність до 60 т/год і тому зажив високої популярності у сільгоспвиробників, але низьку якість подрібнення, яку можна підвищити завдяки нескладній модернізації.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Перспективна технічна політика в галузі механізації заготівлі стеблових кормів в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок