Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Виробництво повинно бути придатком команди управлінців

Виробництво повинно бути придатком команди управлінців

Назва:
Виробництво повинно бути придатком команди управлінців
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,02 KB
Завантажень:
362
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Виробництво повинно бути придатком команди управлінців


Свій семінар у Черкасах спеціалісти Німецько-українського аграрного проекту присвятили питанням розвитку малого і середнього підприємництва у сільській місцевості. Тому участь у семінарі взяли люди, спроможні поділитися досвідом у цій сфері. Один із них — Сергій Нестеров, голова правління ТОВ “Агрофірма “Ермій””, що спеціалізується на виробництві ковбас. — Сергію Володимировичу, чому ви вирішили вдатися до ковбасного виробництва і з чого все починалося? — Я брав участь у бізнесі, пов’язаному з нафтопродуктами, а мій товариш займався будівництвом. Якось на виставці ми побачили технологічне обладнання для виробництва ковбас, створене на перепрофільованому воєнному заводі. Обладнання здалося нам досить пристойним, тому вирішили спробувати. Зробили розрахунки, проект, і у селі Тимошівка Кам’янського району почали будувати. Виробничий корпус з усіма необхідними комунікаціями зводили у голому полі. Будівництво виявилося складним, і затрати були зовсім не ті, що передбачалися спочатку. Проте гроші ми мали, у кредитні ресурси не входили. Не знаю, добре це чи погано: добре, бо нікому не винні, а погано, бо попервах ми розслабилися. Вважали, що нехай віддача коли буде, тоді й буде. У 1994 році завод почав працювати. Через рік ми збудували в Кам’янці ще й магазин. А потім, як почали аналізувати економічну ефективність нашого ковбасного виробництва, усе виявилося не так просто. За підсумками першого року роботи ефект був такий, що на повернення вкладень знадобилося б мінімум п’ятдесят років. Це було щось нерозумне. Чесно кажучи, на першому етапі дуже заважав сільський менталітет, у тому числі і керівників. У них завжди так: головне в сільському господарстві — людей годувати, підтримувати виробничий процес. А результат — та про що ви говорите! Але за такого підходу втрачається головне: навіщо ж усе це збудували? де ж ефективність? Ці запитання чомусь усіх дивували. Коли я вносив пропозиції організаційного характеру, то контраргументи лунали такі: у нас так не роблять, нехай залишається, як було. На рівні виробництва також вистачало непорозумінь, пов’язаних переважно з браком технологічної дисципліни: ми тут, мовляв, трішечки рецептурку підмінили і вирішили, що так буде ліпше. Бо нам так здається. Тож я дійшов для себе висновку, що хочемо ми того чи ні, у сьогоднішніх умовах усе залежить не від технолога, а від команди управлінців. Більше того, нині команда управлінців має виокремлюватися в особливу структуру, а виробництво повинно бути придатком цієї команди. Лише так можна виходити на серйозні ринки, на стабільні форми поставок і роботи зі споживачами. — Яку ваше підприємство має продуктивність і яким чином воно провадить заготівлю сировини? — Виробничі потужності розраховано на випуск тонни продукції за зміну. У принципі, підприємство може працювати і у дві зміни, але останнім часом буває так, що й ця одна повністю не завантажена. Тобто ми робимо не тонну за добу, а десь 15 тонн на місяць. У кращі ж часи було до 20 тонн. — Коли ви починали, чи враховували чинник звуження вітчизняного ринку м’яса? — Звісно. Проте тоді все бачилося гарно й красиво. Бути одним із засновників товариства ми запросили колгосп, який спеціалізувався на вирощуванні свиней. Навіть у статутних документах записано, що він поставлятиме понад половину сировини. Тобто із сировиною взагалі проблем не бачилося, як, утім, і зі збутом. Нині цей колгосп вирощувати свиней уже не в змозі. Сьогодні про сировинну політику говорити досить складно. Ми залежимо від ситуації на ринку, від приватного сектора, від сільгосппідприємств. Худоби в Україні значно поменшало. Здійснили були спробу вирощувати свиней самі. Ми зробили ставку на приватний сектор: закупили молодняк, роздали людям, які на добрих пільгових умовах відгодовували поросят — для себе і для нас. За рік по тому з’ясувалося, що ця свинина виходила у півтора-два рази дорожчою, ніж якби просто її купувати.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Виробництво повинно бути придатком команди управлінців

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок