Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Присадибне кролівництво

Присадибне кролівництво

Назва:
Присадибне кролівництво
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,54 KB
Завантажень:
460
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Присадибне кролівництво


Більшість кролівників-індивідуалів і досі налаштовані розводити цих звірків традиційним способом. Цікаво, що у Коломийському районі Івано-Франківської області на базі фермерського господарства “Еліт” навіть ведеться серйозна селекційна робота зі створення нової породи кролів, пристосованих до місцевих умов розведення. Ринок кролів і кролячого м’яса в Україні має свою специфіку. Ця специфіка пов’язана з глибокими традиціями вирощування кролів (які, на жаль, аж ніяк не є ринковими), а також біологічними особливостями цих звірків. Кажуть: плодяться немов кролики. Цей вислів є прямим натяком на високу репродуктивну здатність кролів (пересічно 8 кроленят в одному приплоді), а також здатність кролиці народжувати протягом року кілька разів. За своєю біологією кролиця може мати кроленят до 11 разів на рік, проте ні на селянських подвір’ях, ані на великотоварних інтенсивних фермах такі навантаження на кролицю не практикуються. Як правило, ми знаємо про 4–6 окролень, що також значно перевищує репродуктивну здатність будь-яких інших свійських тварин. Отож і маємо першу “антиринкову ситуацію”: через велику кількість кролячого приплоду цінність його, так би мовити, одиниці знижується. Особливо це стосується селянських підсобних господарств. Наприклад, нечасто можна зустріти, коли сусіда сусідові дарує порося, а тим більше — теля. Що ж до кроленяти — будь ласка. І такі ось дарування є одним із чинників, що руйнують ринок. Звісно, тут можна запитати: якщо кролі такі швидкі до розмноження, то чому ж їхнім м’ясом не заповнені усі ринки й магазини? Відповідь відома: хвороби. Кролі дуже потерпають від міксоматозу та геморагічної септицимії, епідемії яких останніми роками майже винищили поголів’я “довговухих” на теренах України. Ризик швидкої втрати поголів’я, яке так само швидко з’явилося, також є антиринковим чинником, адже господар не може планувати свого виробництва, а отже, і збуту. Натомість у нього виникає бажання чимшвидше позбутися звірків, поки вони ще живі. Певна річ, проти хвороб існують вакцини. Застосування їх дає змогу звести ймовірність загибелі тварин від означених хвороб до неістотного мінімуму. Але тут починається психологічний конфлікт між потребою у придбанні вакцини і глибоко вкоріненою звичкою українського селянина (підкріпленою хронічним безгрошів’ям) вести підсобне господарство без витрачання “живих” грошей. Скажімо, добрива традиційно бралися з хліву, посадкова картопля — з колгоспу, кормове зерно, сіно й силос для худоби — звідти ж. Що ж до кролів, то тут навіть колгосп не був потрібен: усе необхідне для їхнього харчування (якщо, зрозуміло, не претендувати на інтенсивність виробництва) росте на городі та попід ним: і бурякова та морквяна гичка, і капуста, і мишій з курячим просом, і багато іншого. Слід також зважати на те, що для проведення вакцинації треба запрошувати ветлікаря. Спеціаліст має перевірити спосіб зберігання вакцини, термін її придатності, місце виробництва. Але з ветлікарем знов-таки треба розмовляти про гроші. Можна, звичайно, навчитися робити щеплення й самому, проте в цьому разі слід пам’ятати, що вакцину можна придбати неякісну або застосувати її неправильно. Тоді щеплення здатне навіть спровокувати спалах хвороби. Уявімо ситуацію: купив господар ампулу на десять доз. Приготував вакцину і зробив щеплення своїм п’яти кролям; решту ж препарату подарував сусідові. Сусіда був зайнятий іншою справою і вакцинацію вирішив відкласти до завтра. А, згідно з інструкцією, приготований розчин зберіганню понад півгодини не підлягає. Підсумувати ці міркування можна таким висновком: “безтехнологічне” утримання кролів має те “залізне” виправдання і беззаперечну перевагу перед “технологічним”, що не потребує грошових затрат. Тому й загибель тварин не сприймається як втрата. Водночас кріль чудово вписується в індивідуальне господарство як продукт для власного споживання. Наявність кормів, швидка плодючість, короткий термін достигання забійного віку (3–5 місяців) дають змогу дрібному господареві оперативно маневрувати чисельністю поголів’я, залежно від своїх можливостей вирощувати, споживати і реалізовувати продукцію.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Присадибне кролівництво

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок