Головна Головна -> Реферати українською -> Технологія виробництва -> Чуфа — перспективна культура комплексного використання

Чуфа — перспективна культура комплексного використання

Назва:
Чуфа — перспективна культура комплексного використання
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,12 KB
Завантажень:
21
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Чуфа — перспективна культура комплексного використання


Серед малопоширених культур на особливу увагу заслуговує Cyperus esculentus L. чуфа (земляний мигдаль) як олійна, крохмаленосна рослина з високими дієтичними та цілющими властивостями.
Чуфа має важливі перспективи використання її у фітоенергетиці завдяки високому вмісту ліпідів та їхньому виходу із одиниці площі (920–3200 кг/га). До того ж, вона ще й декоративна рослина, тому її можна використовувати як елемент дизайну в оформленні бордюрів і клумб.
Батьківщиною чуфи вважають Північну Африку (район Білого Нілу). В дикому стані зустрічається на вологих піщаних місцях на Півдні Європи, у Малій Азії, Північній Африці; в країнах СНД — у Середній Азії, на Північному Кавказі й Закавказзі, іноді на солончакових грунтах (Муганський степ). Чуфа відома в культурі з давніх часів (за два-три тисячоліття до нашої ери в Стародавньому Єгипті).
У культурі поширена в Середземноморських країнах. Вирощують у Північній і Південній Африці, на півдні Європи, в Іспанії, Португалії та Італії (острів Сицилія). Починаючи з середини XIX століття, її стали культивувати в Південній Америці та США.
У Росії культура чуфи відома з кінця XVIII століття (досліди А. Нартова), але широкого поширення не набула. В Україні перші досліди з вивчення чуфи проводили під Херсоном у 1932–1939 рр. (професори П. Підгірський та А. Косарський).
У флорі України рід Cyperus L. представлено сімома видами: С.glaber, C.glomeratus, C.fuskus, C. diffornius, C. badius, C. longus, C. esculentus. Більшість перерахованих видів зустрічається на Півдні України, на південному березі Криму й практичного значення не має. C. diffornius є адвентивним видом , який походить з Індії, росте в Кілійській дельті Дунаю. C.fuskus є звичайним видом по всій Україні. З перерахованих видів використовують лише два: C.glomeratus — зустрічається спорадично в степовій зоні, в долинах Дніпра, Дністра й Сіверського Дінця як лікарська рослина, і C. esculentus (смикавець їстівний, чуфа), який походить із долини Нілу і є давньою сільськогосподарською культурою. Це єдиний культурний вид роду Сyperus. У дикому виді на території України не зареєстровано.
Початок інтродукції чуфи в Національному ботанічному саду ім. М. Гришка НАН України припадає на період становлення академічного саду — 1945–1946 рр. Перші випробування чуфи в ботанічному саду здійснив відомий український вчений-інтродуктор, селекціонер, професор Д. Лихвар. Культура чуфи на ту пору в середніх широтах уже була відома. Внаслідок проведених досліджень було встановлено, що введення чуфи в культуру в Києві не становить серйозних проблем. Вважалися перспективними включення чуфи в Державне сортовипробування й організація розмноження садивного матеріалу.
Надалі вивчення різних аспектів вирощування й використання чуфи в Національному ботанічному саду ім. М. Гришка здійснювали періодично: в 50-ті роки минулого століття — М. Дружиніна, а з 70-х і до початку 90-х — В. Грин. Нині у відділі нових культур триває всебічне дослідження біології розвитку, технології вирощування й використання чуфи. Паралельні випробувальні посіви здійснюють в умовах Північного Причорномор’я. У дослідному господарстві “Глеваха” НАН України спільно з Інститутом механізації та електрифікації сільського господарства УААН досліджували питання механізації технологічних процесів вирощування та збирання чуфи.
Застосування бульб чуфи в їжу відоме з давніх часів. Їх знайшли в єгипетських гробницях понад дві тисячі років до нашої ери. Вирощують її заради дрібних, солодких, мигдального смаку бульбочок — джерело харчової олії, яка густіє за кімнатної температури. Бульби чуфи, що утворюються на коренях, мають тверду оболонку й хрустку м’якоть та приємний солодкуватий смак. У них висока харчова цінність. Бульби містять: 20-25% жирної олії (ліпідів), 20-35 — крохмалю, 12-28 — цукрів, 5-9% — білка. Олію використовують безпосередньо в їжу, в консервній промисловості, в медицині, парфумерії і як мастило для інструментів точної механіки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Чуфа — перспективна культура комплексного використання

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок