Головна Головна -> Реферати українською -> Твори -> Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi

Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi

Назва:
Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,85 KB
Завантажень:
239
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi
Серед усiх видiв українського фольклору найважливiше i найпочеснiше мiсце належить пiсеннiй творчостi. Обрядовi пiснi, думи, iсторичнi пiснi, балади, лiричнi пiснi, частушки - такi основнi її види.
Народнi пiснi володiють чудовою здатнiстю полонити людськi серця, пiдносити настрiй, окрилювати бажання, надихати у працi, овiювати, тамувати душевнi болi, множити сили у боротьбi. До пiснi звертаються за найрiзноманiтнiших життєвих ситуацiй. У нiй повсякчас можна почути рiдний серцю голос Батькiвщини, вловити вiдлуння своїх найiнтимнiших почуттiв та затаєних думок, золотий промiнь надiї, слово мудрої поради i тихої ласки. Тим-то трударi гаряче люблять свою пiсеннiсть, пишаються нею перед свiтом:    
Гей плину я до Днiпра i так си думаю:
   Нема кращих спiваночок, як у нашiм краю.
Пройнята любов'ю до рiдної землi, пiсня опоетизувала не тiльки людину, а й природу краю: "Лугом iду, коня веду...", "Цвiте терен, цвiте терен, цвiте й опадає", "Мiсяцю-королю, свiти нам дорогу", "Вiтер вiє, сонце грiє", "Пливе човен води повен", "В кiнцi греблi шумлять верби".
Найдавнiшими за походженням є обрядовi пiснi. Вони виникли у зв'язку з трудовою дiяльнiстю людей.
Романтично пiднесенi колядки i щедрiвки поетичними словами славили звичайну трудову людину, вiдволiкали її думки вiд тяжких обставин життя i вели уявою в iдеальну країну вимрiяного та бажаного. Постать господинi у колядках овiяна високою поезiєю, теплотою i любов'ю.    
По дрова пiшла - золота внесла,
   По воду пiшла - мед-вино внесла!
Парубок у колядках i щедрiвках - невтомний трудар i богатир-воїн, щасливий мисливець, все в нього надзвичайне, особливо кiнь i зброя:    
Нема в короля такого коня:
   А в мого коня золота грива,
   Золота грива, срiбнi копита,
   Срiбнi копита, жемчужний хвостик...
Образ дiвчини в колядках i щедрiвках огорнений серпанком нiжностi й захоплення: вона зачаровує своєю вродою, працьовитiстю, поставою:    
У двiр ввiйшла - двiр закрасила,
   В хату ввiйшла - пани стрiчають.
Приходить весна - i її стрiчають веснянки, сповненi свiтлого, радiсного вiдчуття оновлення природи.    
Розлилися води на чотири броди,
   Ой дiвки, весна-красна, зiлля зелененьке!
За весною наставала русальна недiля, убрана клечанням i пiснями про русалок, мавок, що нiбито живуть десь в озерах, полях та лiсах.
У розпалi лiта вiдбувалося прадавнє свято Купала з вечiрнiми вогнищами над рiками та озерами, танцями, пiснями навколо деревець -купайлиць. Ворожили на вiнках, пускаючи їх на воду, водили хороводи, спiвали пiснi про кохання, сватання, родинне життя. Жнивнi пiснi оспiвували женцiв, що "золотими серпами" вижали всю ниву, вихваляли вiнок - символ урожаю.    
Ой кресали серпики на горi,
   Дожинали житечко при зорi.
Протягом багатьох вiкiв складався народний обряд, яким вiдзначали одруження, весiлля. Весiльнi пiснi величали молодих, вихваляючи їх вроду, вдачу i щире кохання, бажали молодiй парi щасливого i заможно го життя, розповiдали про прибирання молодої, вiнкоплетини, випiкання короваю. Почуття, якi хвилювали його учасникiв: жаль молодої за дiвочою волею, тривожнi гадки про невiдоме майбутнє, про лиху свекруху, сум батькiв, що вiддали дочку в чужу сiм'ю. Весь вiк людський су-проводять пiснi. Спочатку колисковi, потiм парубочi та дiвочi. В останню дорогу проводжають людину сумним поетичним голосiнням:    
Мiй таточку, мiй рiднесенький,
   Мiй таточку, мiй старесенький,
   Нащо ж ви нас покидаєте?
У чудових пiснях i думах оспiвав народ вiдважних оборонцiв матерi-Вiтчизни. Їхнє повне тривог i небезпек життя, мужнiсть i стiйкiсть у боротьбi з ворогом. Героями дум виступають люди мужнi, смiливi, благороднi, сильнi духом, з серцем, сповненим любовi до рiдного краю. Таким є козак Голота, що не боїться нi огня, нi меча, нi третього болота, має миролюбивий характер ("нi города, нi села не займає"), але готовий щомитi дати вiдсiч вороговi; хоробрий Iван Канiвченко, стiйкий Самiйло Кiшка.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Твiр з народознавства. Українськi народнi пiснi

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок