Головна Головна -> Реферати українською -> Твори -> Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

Назва:
Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
117,72 KB
Завантажень:
490
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.2


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42 
Кожен народ iз давнiх-давен прагнув до поетичного осмислення власної iсторiї - минулого i сучасного, зазирнути у майбутнє. Це осмислення i вiдтворила усна народна творчiсть, що зберегла для нащадкiв дух i подiї далеких епох. Її краса i художня довершенiсть захоплює i дивує, викликає повагу i гордiсть за український народ, його славетну iсторiю. Не можна без хвилювання читати народнi балади, легенди, перекази, поринати у свiт казок, слухати героїчнi думи та чарiвнi пiснi.

До кращих iз них належать iсторичнi пiснi "Зажурилась Україна, що нiчим прожити", "Гей, не дивуйтесь, добрiї люди", "Чи не той-то хмiль". Не можна без гордостi й захвату читати рядки:

Од нас, козакiв, од нас, юнакiв,

Нi один панок не вкрився

Ой чи бач, ляше, як козак пляше

На сивiм конi горою.

З мушкетом стане, аж серце в'яне,

А пан од жаху вмирає.

Iз рядкiв iсторичних пiсень постають перед нами славнi герої - самовiдданi сини України, що серцем i шаблею боронили рiдну землю, як казав М. Стельмах. Вони, цi непереможнi герої, i зараз наче серед нас, бо словом безiменних авторiв вони, як спалах, освiтлюють душу, сколихують високi громадськi почуття, наповнюють серце безмiрною любов'ю до рiдної землi. Ми не знаємо авторiв цих iсторичних пiсень, але низько вклоняємося їм за слово правди i пам'ятi, за те святе почуття, котре вклали вони в нашi душi, душi читачiв цих перлин народної творчостi.

Iсторичнi пiснi часто виступають як своєрiдний художнiй iсторичний документ окремої епохи, бо лише з нього можна скласти реальне уявлення про ту чи iншу подiю. Так, наприклад, пiснi про боротьбу з турками i татарами зримо i майже з лiтописною дбайливiстю змальовують перед нами картини лихолiття в Українi XV столiття ("Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш", "За рiчкою вогнi горять", "Ой, Морозе, Морозенку" тощо). Не менш майстерно складенi пiснi про боротьбу iз польською шляхтою, знайомлячи нас з уславленими iсторичними особами, героями: Максимом Кривоносом, Iваном Богуном, Данилом Нечаєм та iншими. Але з особливою любов'ю i повагою створили безiменнi пiснярi образ Богдана Хмельницького, що став символом визвольної боротьби українського народу 1648-1654 рокiв?

Чи не той то хмiль, що коло тичин в'ється?

Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б'ється.

Гей, поїхав Хмельницький i к Жовтому Броду,

Гей, не один лях лежить головою в воду.

З iсторичної пiснi постає наша iсторiя. Iсторична пiсня сповнює серце кожного українця любов'ю i гордiстю, вчить нас повазi до сивої давнини. Тому, на мою думку, це - безцiнний скарб, який ми мусимо зберегти i передати нащадкам.

Звеличення нацiональних героїв в українському героїчному епосi

Сьогоднi, коли наша Україна стала на шлях незалежностi, ми з особливою повагою i шаною вдивляємося у постатi тих героїв, якi свого часу боролися i вiддавали життя за її свободу й сувереннiсть. Їх немало було в славнiй iсторiї нашої країни, iмена цих вiдважних синiв рiдної землi золотом вкарбованi в її пам'ять.

Український героїчний епос знайомить нас iз багатьма безсмертни ми постатями захисникiв народу України, яка зазнавала постiйних нападiв ворогiв:

Зажурилась Україна,

Бо нiчим прожити,

Витоптала орда кiньми

Маленькiї дiти,

Котрi молодiї -

У полон забрато;

Як заняли, то й погнали

До пана, до хана.

Та на захист стають козаки, якi обороняють рiдну землю i волю свого народу; серед них - на почесному мiсцi Богдан Хмельницький, котрому присвячено багато дум та пiсень. Вiн оспiвується народом як досвiдчений полководець, мудрий воєначальник, який не боїться того, що "iде ляхiв сорок тисяч хорошої вроди". Адже за ним "велика потуга" - народ, що довiряє йому:

А я ляхiв не боюся i гадки не маю,

За собою великую потугу я знаю,

Iще й орду за собою веду:

А все, вражi ляхи, на вашу бiду.

Ще двi iсторичнi постатi - Дорошенко та Сагайдачний - герої пiснi "Ой на горi та женцi жнуть", що змальовує картину козацьких походiв початку XVII столiття. Коли читаєш цю пiсню, переймаєшся гордiстю за iсторичне минуле Батькiвщини, за її синiв-героїв, один з яких:

Веде своє вiйсько,

Веде запорiзьке

Хорошенько!

Постать одного iз керiвникiв Колiївщини - Залiзняка - оспiвана народом у творi "Максим козак Залiзняк". Ця пiсня, одна з багатьох, присвячених цьому героєвi, є продовженням народнопоетичної традицiї героїчного епосу. У нiй образ Залiзняка уособлює могутнi сили народу, його вiльнолюбний характер. Заради визволення свого народу з ярма Максим iде на кривавий двобiй i перемагає:

Та вдарили з семи гармат

У середу вранцi

Накидали за годину

Панiв повнi шанцi…

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42 



Реферат на тему: Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок