Головна Головна -> Реферати українською -> Твори -> Романтичний iдеал нацiонального визволення в раннiй лiрицi Павла Тичини

Романтичний iдеал нацiонального визволення в раннiй лiрицi Павла Тичини

Назва:
Романтичний iдеал нацiонального визволення в раннiй лiрицi Павла Тичини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
2,80 KB
Завантажень:
303
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Романтичний iдеал нацiонального визволення в раннiй лiрицi Павла Тичини
Його називали великим спiвцем нової ери, поетом "руху мас". I нерiдко дорiкали за iдейну незрiлiсть раннiх творiв. Та саме в раннiй лiрицi Павло Тичина був чесним, щирим i по-справжньому талановитим. Тепер поета iнодi звинувачують у конформiзмi, втратi творчого "я". Та хто може судити людину, не знаючи обставин її життя? Так, творчий шлях Тичини позначений художнiми вершинами i невдачами. Не завжди вiн мав змогу писати так, як вiдчував i мислив, були в його творчому доробку й вiршi, позбавленi будь-якої художньої вартостi. Та всеж учень "великого сонцепоклонника", спiвець "Сонячних кларнетiв" i палкий патрiот України - це постать першої величини в українськiй лiтературi ХХ столiття. Його рання лiрика наскрiзь пронизана сонячною музикою, сповнена життєдайної сили, енергiї, захоплення красою свiту, хоч i звучать у нiй подекуди тривожнi мотиви.
Змiни в суспiльному життi викликали у поета суперечливi почуття. Здається, революцiя принесла надiю на нацiональне визволення i свободу українського народу. Проте нове життя народжувалось у кривавих класових битвах, а душа поета не приймала кровопролиття i смертi. Вiрш "Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв?" викриває грабiжницьке обличчя братовбивчої громадянської вiйни. Тичина в художнiй формi ставить гострi питання, якi хвилюють українського патрiота:    
Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв?
   Хто у твоє серце нiж загородив?
Поет близько до серця взяв страдницьке життя українського народу, змалювавши вражаючу картину великого горя, яке принесли в нашу країну революцiя й вiйна. Хто винен у цiй трагедiї? Поет не дає вiдповiдi, але вона i так усiм вiдома, тому питання звучить риторично, як болючий роздум про велике суспiльне зло, що нависло над Україною. Бiльшовики обiцяли народу райське життя, та хiба можна йти до нього з чорною злобою в серцi i кривавою зброєю в руках?   
сказали людям: ми вас поведем!
   Рушимо з ножами у наш край-едем.
Обiцянки нової влади виявилися марними, облудними. Поетове серце болить за обдурений i скривджений рiдний народ. Мотиви туги й вiдчаю ще бiльше посилюються в циклi "Скорбна мати". Яке майбутнє чекає Україну, зморену голодом, спустошену вiйною, зранену i розтерзану? Плаче жiнка над загиблим сином, тужить Божа мати, вражена картинами страшного горя, голосить i побивається ненька Україна над своєю недолею. I поетове серце розривається вiд болю та жалю:    
За що тебе розп'ято?
   За що тебе убито?
Настрої вiдчаю i приреченостi, якими сповнено вiрш, здаються такими не властивими Тичинi, якого ми знаємо як бадьорого, оптимiстичного, що впевнено прозирає у "свiтле майбутнє". Розгублений, пригнiчений, вiн нiби стоїть серед великої руїни i гарячково намагається осмислити подiї, що вiдбуваються. Iнколи йому вчувається "золотий гомiн" в ритмах нового дня, вбачається якась непевна надiя на нацiональне вiдродження України. Та надiї не справдились, розiгнанi чорним вороном:    
Чорний птах,
   чорний птах кряче.
  навкруг
   калiки.
Сувереннiсть нашої держави не вистояла, "чорнокрилля" надовго закрило небо України. Поет болiсно переживає крах прагнень рiдного народу. А так бажалось щастя-долi багатостраждальному краю! Адже вiн любить його до щему в серцi, нiжно лелiє в душi образ вiльної, незалежної України. Гарячими патрiотичними почуттями сповнено вiршi "Україно моя, моя люба Вкраїно", "Не раз ти бував у наших краях". Iз гордiстю i замилуванням пише Тичина про свою Вiтчизну, освiдчуючись їй у палкiй любовi. Тодi вiн ще мiг писати щиро i чесно, бо патрiотизм ще не встигли наректи нацiоналiзмом, i майбутня репресивна машина тiльки проектувалась. Проте до її пуску лишалося зовсiм небагато часу...
Отой свiтлий iдеал вiльної України спалахнув у серцi Тичини i, не розгорiвшись, був погашений зимним подихом нового лихолiття. Поет ще ранiше передбачав: "Не буть нiколи раю у цiм кривавiм краю".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Романтичний iдеал нацiонального визволення в раннiй лiрицi Павла Тичини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок