Головна Головна -> Реферати українською -> Українознавство -> ЛЮБІТЬ ПИСАНКУ, ЯКА Б І ЧИЯ Б ВОНА НЕ БУЛА – ЦЕ ВИТВІР ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ

ЛЮБІТЬ ПИСАНКУ, ЯКА Б І ЧИЯ Б ВОНА НЕ БУЛА – ЦЕ ВИТВІР ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ

Назва:
ЛЮБІТЬ ПИСАНКУ, ЯКА Б І ЧИЯ Б ВОНА НЕ БУЛА – ЦЕ ВИТВІР ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,77 KB
Завантажень:
51
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Писанка – це магічно-символічний знак весни і пробудження життя з усіма його періодами: народження, зростання, цвітіння, плодоношення і відмирання. Разом з тим вона – частина українського народу, його предковічних традицій, культури, вірувань, пов’язаних з обрядами великого свята – Воскресіння Христового.

Саме з приходом Великодня і пов’язані надії на кращу долю, на мир, злагоду в суспільстві і родини в цілому, їх гармонійне єднання з природою. Тому основною традицією до Великодня вважається писанка, яка приносить нам багато радості й щастя, не лише своєю майстерністю виконання, а й вишуканими символами, що беруть початок з глибини віків. Однією з таких майстринь-писанкарок і є Ганна Юріївна Гавриляк, яка не лише пише, а й може пояснити значення кожної з своїх маленьких шедеврів.

Її творчість неодноразово виставлялась на регіональних вернісажах, її доробок мали можливість оцінити учасники та гості Всесвітнього Конгресу “Союзу Українок”, та на Міжнародному з’їзді писанкарів. Ганна Гавриляк є членкинею Кренєвої спілки “Журавка”.

Ця мужня жінка – лікар хірург окуліст. Виходець з поміж тих людей, які шанують і не забувають про духовність нації, яку подають по-своєму.

Пані Гавриляк народилася 5 травня 1930 року в с.Чернятині Городенківського району, що на Івано-Франківщині, в сім’ї колишнього обозного Петлюрівської Армії Юрія Федишина та Євдокії Хоми. Закінчивши семирічку в рідному селі та середню в Городенці, поступає вона до тодішнього Станіславського Медінституту, де отримала спеціальність лікаря-лікувальника. Працювала в Коломийському районі тієї ж області. Згодом здобула спеціальність окуліста, організувала офтальмологічну службу на Коломийщині, де завідувала очним відділенням і пропрацювала до виходу на пенсію.

Але писанки любила писати ще з дитячих років, коли і було закладено в її душу любов до рідного краю, до батьків, до людей, довколишньої краси...

Як згадує наша героїня, ще в школі за польських часів відчула на собі несправедливість і неприязнь до всього українського, і це породило спротив дитячої натури, що на все життя залишив карб в її свідомості і спонукав робити все не так як інші, бути собою. Кожного року перед Великоднем її мати теж писала писанки. Під впливом баченого свято дійства донька почала і собі розмальовувати на яйцях. Писанки традиційно дарувала знайомим, рідним, а у поливаний понеділок – хлопцям, а вірніше йому одному – вибраному.

Жертовне відношення до своєї спеціальності, досвід складних і скрупульозних операцій на очах та здобута в дитинстві техніка писання писанок викликали в її серці імпульс для продовження творчого життя у сфері розпису.

Кожна писанка є неповторною як і сама авторка, її настрій, оточення, рух природи, кольори, звуки – все те, що вплинуло на внутрішній світ майстрині.

Тепер колишній ескулап пише писанки найдавнішим способом – саморобним писаком, бджолиним воском, свічкою...

В кожну писанку втілює частину свого “я”, щоб від нього збагачувалася добром і красою кожна людина, яка, віриться, знайде в них неповторність і оригінальність.

Ось як наша краяна каже про це: “Я нічого не вигадую, утворюючи орнамент рисунку писанки, а використовую символіку живої людини, природи і всесвіту, в основі якого є 5 знаків: зірка, тризубець, коло, хрест, свата... Як би не комбінувала рисунок писанки, неможливо його написати без їхнього використання змінюючи часом форму чи напрямки.

Немале значення в писанках художниці займають геометричні елементи, а особливо кольори. Розміщує їх вона на подобу веселки. Тло писанок переважно бордового, менше білого і червоного, а зрідка фіолетового, зеленого і синього кольору. В кожній писанці обов’язково присутній жовтий колір і тільки трошки оранжевого.

Тематика її писанок різноманітна. Спочатку використовувалися елементи побуту (рисунки килимів, верхнього одягу, верети, вишиванки), потім фрагменти церковної атрибутики. Відображені і птахи, рослини. Особливої уваги надає, безперечно, Трипільській культурі та розпису писанок Подільського краю. Впродовж останніх років були написані речі, навіяні фантазією з використанням природних явищ, зображенням людини та інших деталей.

Кожна писанка створена не без впливу волі Всевишнього і Космосу, що знайшло відображення особливо в колористиці деяких писанок. “Я ніколи не була осторонь нашого народу” – говорить мисткиня традицій рідного краю і в писанні “козак” і “козачка” “гуцул” і “гуцулка”, що підкреслює етнічність і єдність українців.

“Моя писанка – це мій погляд на світ, мій зміст подальшого життя”.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Реферат на тему: ЛЮБІТЬ ПИСАНКУ, ЯКА Б І ЧИЯ Б ВОНА НЕ БУЛА – ЦЕ ВИТВІР ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок