Головна Головна -> Реферати українською -> Українознавство -> Концепція української державності в Україні історико-політичній науці міжвоєнної доби

Концепція української державності в Україні історико-політичній науці міжвоєнної доби

Назва:
Концепція української державності в Україні історико-політичній науці міжвоєнної доби
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,64 KB
Завантажень:
263
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Концепції державності України в українській політології міжвоєнної доби обґрунтовували академіки ВУАН М. Грушевський, С. Дністрянський, С. Рудницькии, професори В. Липинський, С. Томашівський, В. Кучабський, В. Старосольський, О. Ейхельман, Р. Лащенко, С. Шелухін, доцент О. Бочковський.

У цілому за своєю методологією наукових досліджень, політичними переконаннями вчені державницького напряму не складали єдиної наукової школи, на зразок народницької. На основі дослідження критеріїв історичної оцінки та методологічних підходів, які застосовували українські політологи, автор пропонує диференціацію української політології міжвоєнного періоду за трьома основними напрямами: народницький (новонародницький), консервативний і національно-державницький. Консерватори (В. Липинський, С. Томашівський, В. Кучабський) повністю відмовляються від методів та ідей учених-народників і намагаються перебудувати методологію політичних досліджень на основі ідей національного консерватизму, вважаючи, що без держави немає нації, а є лише народ в етнічному розумінні цього слова. Обґрунтовуючи пріоритет інтересу держави над інтересом нації, вони вважали найбільш сприятливою і придатною формою державного правління в Україні консервативно-монархічну державу. Новонародники залишалися на позиціях народництва, однак їхня ідеологія уже значно відрізнялася від народництва XIX ст. і не лише намаганням обгрунтувати конкретні концепції державного будівництва, але й наявністю інтересу до позитивної культурної та державної творчості української нації, етнополітичних характеристик українського і сусідніх з ним народів (М. Грушевський, Р. Лащенко, С. Шелухін).

Націонал-державники (С. Дністрянський, В. Старосольський, О. Бочковський, С. Рудницький, О. Ейхельман) займали ніби середню позицію між новонародниками та консерваторами. Водночас вони демонстративно відмежовувалися від обох цих течій, вважаючи основним критерієм історичної оцінки інтерес нації і держави при домінанті пріоритету нації над державою. Характеризуючи основні напрями української політології міжвоєнної доби, вважаємо також за необхідне в даній лекції провести порівняльний аналіз дореволюційного і міжвоєнного етапів в українській політології, зокрема, порівняти концепції двох основоположників української політології як науки — М. Драгоманова та В. Липинського.

Основні напрями української політології міжвоєнної доби. Для того щоб з'ясувати теоретичні принципи усіх трьох напрямів української політології міжвоєнної доби, необхідно перш за все визначити провідних учених, які представляли кожен із цих напрямів, їхні основні ідеї, а також притаманну кожному із напрямів методологію та структуру.

Концепції державності в українській політичній науці, як невід'ємна складова частина світової інтелектуальної спадщини, виникли в результаті розвитку зарубіжної та вітчизняної науки, були її органічним продовженням.

Українська політична наука в період між першою та другою світовими війнами отримала свій розвиток на території Австрії, Чехословаччини і Німеччини. Народницький та національно-державиицький напрями сформувалися на основі досліджень учених, які працювали в Австрії та Чехословаччині, зокрема в Українському соціологічному інституті у Відні, Українському вільному університеті в Празі, Українській господарській академії в Подебрадах; представниками консервативного напряму були вчені, які працювали в основному на території Німеччини, в Українському науковому інституті в Берліні. Однак у 30-ті роки фактично єдиним центром українського державознавства залишилась Чехословаччина, оскільки саморозпуск (після повернення М. Грушевського в 1924 р. в Україну) Українського соціологічного інституту у Відні і предметно-тематична переорієнтація Українського наукового інституту в Берліні (з початку 30-х років) поставили Прагу в становище єдиного представницького центру українського державознавства в еміграції.

Українські вчені-емігранти досліджували цілий комплекс проблем, які ігнорувалися українською радянською наукою. У їхніх працях дається аналіз історичних етапів становлення і розвитку української державності в контексті зовнішньополітичних відносин України з іншими країнами і народами. Розглядаючи український народ як окрему культурно-етнічну одиницю, вони особливу увагу приділяли вивченню його соціальної, національної і територіальної диференціації, визначенню етнопсихологічних характеристик сусідніх народів, можливих форм федерації і найбільш сприятливих для України як незалежної держави в контексті геополітики зовнішньополітичних блоків, прогнозуванню можливих процесів циркуляції елітних груп в Україні, визначенню носіїв національної і соціальної свідомості.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Концепція української державності в Україні історико-політичній науці міжвоєнної доби

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок